Слава Леонтьєв

Слава Леонтьєв (Леонтьєв Станіслав Вікторович^[1], також зустрічається Вячеслав^[2]; 20 червня 1967(19670620), Харків) — український художник-графік, який працює у порцеляні^[2], режисер, колишній військовослужбовець ЗСУ^[3]. Співрежисер фільму «Порцелянова війна», який отримав понад 50 нагород та номінацій, зокрема гран-прі категорії «Документальний фільм» на кінофестивалі «Санденс» (2024)^[4][5] та duPont-Columbia Awards (2025)^[6].

Слава Леонтьєв
Слава Леонтьєв і Фродо на прем'єрі фільму «Порцелянова війна» на кінофестивалі «Санденс» (Парк-Сіті, Юта, 20 січня 2024 року)
Народився	20 червня 1967(1967-06-20) (58 років)
Діяльність	кераміст, кінорежисер
IMDb	ID 13731165
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився у Харкові^[7] у сім'ї біологів^[8]. Разом із майбутньою дружиною Ганною (творчий псевдонім — Аня Стасенко) навчався у Харківському державному художньому училищі, потім Харківському художньо-промисловому інституті (з 2001 року — Харківська державна академія дизайну та мистецтв), завершили аспірантуру, спеціальність «мистецтвознавець»^[2]. Тривалий час жив у Криму до анексії Криму, тоді повернувся до Харкова^[7]. Пройшов підготовку у теробороні^[9]. Після російського вторгнення, з лютого 2022 року служив у війську, зокрема тренував стрільців^[7][9]. Після звільнення з ЗСУ у 2023 році навчав стрільбі на волонтерських засадах^[9].

Творчість

Ботанічний заказник «Гірський масив Тепе-Оба». Крим (2013)

Разом із дружиною займається порцеляною^[7] у стилі, який самі називають «пластика „з точки зору“ графіка»^[2][1]. У тандемі Леонтьєв в основному зосереджується на кераміці та концепції, тоді як дружина — на розмальовуванні^[10].

Отримав відзнаку 2013 року у фотоконкурсі «Вікі любить Землю» за світлину із зображенням ботанічного заказника «Гірський масив Тепе-Оба», яка ввійшла до 12-ки переможців^[11].

Фільм «Порцелянова війна» став дебютним фільмом для Леонтьєва^[7]. Ідею знімати митців на війні запропонував американський кінематографіст Брендан Белломо, який до вторгнення планував зробити анімацію із подружжям^[3][9]. Зйомки проводилися і під час служби^[9]. Фільм отримав понад 50 різних нагород та відзнак, 2025 року його номінували на «Оскар» як найкращий документальний фільм^[12].