Славенський кінець

Славе́нський кінець — один з п'яти кінців (районів) древнього Новгорода. У ранній час — один з трьох (з Неревським та Людиним) найдавніших кінців, на основі яких надалі сформувалося місто.

Історичний центр Великого Новгорода

Історія

Отримав свою назву від найдавнішого селища — Славна, пізніше увійшов до складу Новгорода. Розташовується на Торговій стороні, яка свого часу називалася Словенською.

Як і в інших міських кінцях, суспільно значущі питання вирішувалися городянами на вічі. Віче Славенського кінця збиралося біля Ніколо-Дворищенського собору^[1].

На території Славенського кінця розташовується Міський торг і Ярославово дворище, церкви Спаса Преображення на Іллїні вулиці, Іллі на славне, Дмитра Солунського, Філіпа-апостола, Знаменський собор та ін. Основні вулиці — Велика Московська, Ільїна, Михайлова, Славна, Бояна, Рогатіца.

Згідно з указом Петра I від 14 травня 1723 про перепланування Новгорода, до міста скерували особу на ім'я та прізвище Григорія Охлопкова, і в 1732 він склав новий міський план для Торгової сторони. Згідно з цим планом сторону влаштували за прикладом Санкт-Петербурга — прямі вулиці, прямокутні квартали. Сучасні напрямки вулиць як правило не збігаються з оригінальними.

Археологічні розкопки

Найдавніші матеріали — Михайловський розкоп — датуються 974 роком.^[2]

Див. також

• Людин кінець
• Неревський кінець