Славія

Сла́вія (араб. صلاوية Ṣ(a)lāwiya) — один із центрів Русі, поряд із Артанією та Куявією, описаний арабськими авторами X століття Аль-Істахрі та Ібн-Хаукалем під 920 роком.^{[джерело?]} Вони користувались давнішими джерелами, зокрема твором Джайгані, який не дійшов до нас. Славія разом із Куявією та Артанією підтримувала широкі міжнародні торгові зв'язки — зокрема, з мусульманським Сходом.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Славія (значення).

Джерела

Аль-Істахрі писав у 965 році:

Руси складаються з трьох племен, з яких одне ближче до Булгара… Друге плем'я, що живе далі за перше, називається Славією. Ще плем'я називається Артанією, а цар його живе в Арті.

Гіпотези

За однією з гіпотез, Славія була ранньофеодальним об'єднанням племен, що існувало протягом VIII—IX століть. Славію локалізують на Півночі Русі, ототожнюючи з ільменськими слов'янами. Місто Славу ототожнюють із попередником Новгорода (це може бути Стара Ладога, існування якої в той час підтверджене археологічно).

За деякими новітніми дослідженнями Славію, яку арабські та перські географи згадували разом із Артанією та Куявією слід ототожнювати з Волинню^[1][2].

Див. також

• Гардарик
• Рутени
• Русини
• Руський
• Богуслав I
• Славонія
• Куявія (польська)
• Куявія
• Артанія
• Антський союз