Слобожанське

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Слобожанське (значення).

Слобожанське (до 2016 року — Комсомольське) — місто в Чугуївському районі Харківської області. Адміністративний центр Слобожанської міської громади.

Слобожанське
Герб
Основні дані
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Чугуївський район
Тер. громада	Слобожанська міська громада
Засноване	1956[1].
Статус міста	з 2025 року
Населення	▼ 14 000 (2024)[2]
Площа	1,40 км²
Координати	49°35′35″ пн. ш. 36°31′26″ сх. д.
Водойма	озеро Лиман
Відстань
Найближча залізнична станція	Лиман
До обл./респ. центру
- залізницею	60 км
- автошляхами	65 км
Міська влада
Адреса	63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Слобожанське, вул. Миру, 7
Міський голова	Діхтяр Дмитро Миколайович
Карта Слобожанське Слобожанське

Географія

Місто знаходиться на березі озера Лиман, прилягає до села Лиман, на відстані 2 км розташоване селище Донець, поруч — залізнична зупинка Слобожанська.

Електрички ходять весь день, і це досить зручно. Деякі мешканці купують місячні абонементи і їздять на електричках на роботу, на навчання і на базар у Зміїв, Харків, Ізюм, Шебелинку. В Слобожанське також приїжджають на електричках деякі працівники Зміївської ТЕС і дачники.

Найближча станція, де зупиняються також і пасажирські поїзди, — станція Зміїв.

Через місто проходить автомобільна дорога Р78. На березі озера — великий дачний масив.

Історія

У 1956 році почалося будівництво Зміївської ТЕС, при якій з'явилось селище Комсомольське^[1][3] (оскільки спорудження ДРЕС було Всесоюзним ударним будівництвом.) Перші будівельники проживали у Новій Єгорівці^[4].

Перша вулиця міста — вулиця Дружби — була збудована у 1957 році. У цьому ж році був побудований перший дитячий садок. Друга вулиця виросла у тому ж році, біля озера Лиман, назвали Оздоровчою. В 1958 році на залізниці була збудована станція Слобожанська (Тоді — Комсомольська)^[3]. В вересні 1959 була відкрита середня школа № 1. В 1960 році була введена в експлуатацію Слобожанська міська лікарня. А 31 грудня цього року у Зміївській ТЕС був уведений в експлуатацію перший енергоблок потужністю 200 МВт. В січні 1961 роцу був побудований та запущен завод «Стройдеталь» нині «Енергостіл». В 1962 році був відкритий для відвідувачів Слобожанський палац культури.

У 1966 році чисельність населення складала 10,3 тис. осіб, тут працювали Зміївська ТЕС, дві середні школи, Палац культури, бібліотека, дитячі ясла, лікарня на 350 ліжок, комбінат побутового обслуговування, телеательє, стадіон і два спорт-майданчики. Селище було газифіковане^[1].

21 грудня 1969 року був введений в експлуатацію останній десятий енергоблок, цей рік вважається роком закінчення будівництва ТЕС.

У 1972 році чисельність населення склала 11,8 тис. осіб, тут діяли Зміївська ТЕС, Завод будівельних деталей, завод монтажних напівфабрикатів, молокозавод, хлібзавод та овочівницький радгосп^[3].

На початку 1975 року почав роботу експериментальний механічний завод.

У січні 1989 року чисельність населення складала 15 871 людей^[5].

У травні 1995 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію розташованих тут АТП тресту Південзахіденергобуд^[6], Експериментально-механічного заводу та Дослідного електромонтажного заводу.^[7], в липні 1995 року було затверджено рішення про приватизацію овочівницького радгоспу^[8].

У 2002 році директор Зміївської овочевої фабрики, перебуваючи у селищі, незаконно безкоштовно передав основні виробничі фонди підприємства в статутні фонди фіктивних фірм, які фактично не вели господарської діяльності^[9]. В 2002 році "ТОВ «Геомакс» розпочало свою діяльність. У червні 2004 року розпочався розгляд справи про банкрутство фабрики. І в серпні 2004 року вона була визнана банкрутом.

Станом на 1 січня 2013 року чисельність населення становила 14 776 осіб^[10].

В ході декомунізації в лютому 2016 року смт Комсомольське було перейменовано на смт Слобожанське^[11].

13 березня 2025 року Верховна Рада України ухвалила постанову про віднесення селища Слобожанське до категорії міст. Загальна чисельність жителів селища станом на 1 січня 2024 року становила 12329 осіб.^[12]

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[13]:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	7902	49.93%
українська	7859	49.66%
вірменська	21	0.13%
білоруська	15	0.10%
румунська	1	0.01%
інші/не вказали	27	0.17%
Усього	15825	100%

Економіка

Зміївська ТЕС

• Зміївська ТЕС
• Велике тепличне господарство
• Лиманський сільськогосподарський рибгосп
• Зміївський експериментально-механічний завод, ВАТ.
• Зміївської дослідницький електромонтажний завод, ВАТ.
• ТОВ «Завод „Енергостіл“»^[14].
• ПрАТ «​​ЗАВОД ЕЛОКС»^[15].

Об'єкти соціальної сфери

• Слобожанський ліцей № 1.
• Слобожанська гімназія № 2.
• Професійно-Енергетичний Ліцей.
• Слобожанська міська лікарня.
• Стадіон «Енергетик».
• Слобожанська дитячо-юнацька спортивна школа.

Спорт

У Слобожанському базується футбольний клуб «Енергетик-Центренерго» або, як місцеві називають, просто «Енергетик». Клуб знаходиться на балансі у Зміївської ТЕС і виступає на стадіоні «Енергетик». Головним досягненням в історії команди є чемпіонський сезон 1997 в Вищій лізі Чемпіонату Харківської області з футболу. Крім цього, клуб у 2008 році завоював бронзу, а в 2009 році — срібло Чемпіонату Харківської області з футболу у Вищій лізі. Також «Енергетик» зі Слобожанського двічі вигравав Кубок Харківської області з футболу в сезонах 1997 і 2001 років. Зараз клуб виступає в першій лізі Чемпіонату Харківської області з футболу, де в сезоні 2016 року обійняв 4 місце в групі А.

Пам'ятки

• Братська могила радянських воїнів^[16].

Засоби масової інформації

• Газета «Енергетик»^[1]

Відомі особи

В місті народились:

• Андре Тан (нар. 1983) — український дизайнер.
• Аліна Борщова (нар. 1982) — українська поетеса. Член Національної спілки письменників України.
• Крячко Валентин Миколайович (нар. 1958) — радянський та український футболіст та тренер, чемпіон світу серед молоді.

Проживали:

• Гончарук Іван Савич (1975—1987) — вояк УПА.

Місто-партнер

Веннес, Швеція