Слобідка-Кульчієвецька

Слобідка-Кульчієвецька — село в Україні, центр Слобідсько-Кульчієвецької сільської територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

село Слобідка-Кульчієвецька
Церква села Слобідка-Кульчієвецька Церква села Слобідка-Кульчієвецька
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68020230010034744
Основні дані
Засноване	1789[1]
Населення	885
Площа	1,939 км²
Густота населення	456,42 осіб/км²
Поштовий індекс	32318
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°39′43″ пн. ш. 26°39′12″ сх. д.
Водойми	р. Мукша
Місцева влада
Адреса ради	32309, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Слобідка-Кульчієвецька
Карта
Слобідка-Кульчієвецька
Слобідка-Кульчієвецька
Мапа

Назва

Назва «Слобідка-Кульчієвецька» походить від сусіднього села Кульчіївці, як його виселок, тобто «Слобідка» — у Східній Європі XVI—XVIII століття різновид поселення-колонії або новозасноване поселення.

Географія

Село Слобідка-Кульчієвецька розташоване за 2,9 кілометрів від Кам’янця-Подільського на річці Рудка — притока річки Мукша. Через село проходить автомобільний шлях територіального значення Т 2317.

Клімат

Слобідка-Кульчієвецька знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.

Історія

Поблизу знайдено залишки поселення черняхівської культури.

Село засновано 1789 року, коли Поділля ще входило до складу Речі Посполитої, польський шляхтич Францішек Марковський (1727-1806), якому належало село Кульчіївці Подільського воєводства, на ґрунтах цього села створив нове поселення, яке отримало просту назву – Кульчієвецька Слобідка, яка згодом трансформувалася в Слобідку Кульчієвецьку.^[2]

Утім місцевість, на якій наприкінці XVIII століття з’явилося нове поселення, відома здавна. Приблизно там, де тепер розкинулася Слобідка-Кульчієвецька, або трохи північніше був колись ліс «Откорів», який згадано в грамоті литовських князів Коріатовичів від 7 січня 1374 року про надання Кам’янцеві прав на самоврядування. Тому місто заявило права на нове поселення, як заселене нібито на міських землях, проте судова тяганина з власниками Кульчіївців жодних позитивних результатів для позивача не дала.

На початку XIX століття Кульчієвецька Слобідка становила з Кульчіївцями одне ціле, а 1846 року стала окремою осілістю. 1855 року вона належала Млодзяновському.

Селяни Слобідки-Кульчієвецької були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури.

1895 року в Кульчієвецькій Слобідці було відкрито школу грамоти, для якої винаймали приміщення.

За часів Російської імперії як Кульчіївці, так і Кульчієвецька Слобідка входили до Баговицької волості Кам’янецького повіту Подільської губернії.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.

7 березня 1923 року реформа адміністративно-територіального устрою Радянської України віднесла Слобідку Кульчієвецьку – до Довжоцького району.

В 1932–1933 селяни села пережили сталінський геноцид.

Місцевий колгосп за одержання в 1937-1939 роках високих урожаїв зернових (15,6 центнера з гектара) та цукрових буряків (327 центнерів із гектара) занесли до Почесної книги Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1940 року.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 1991 року в складі незалежної України.

14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад Кам'янець-Подільського району село Слобідка-Кульчієвецька стає адміністративний центром громади.^[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

5 червня 2022 року на зборах релігійної громади села було прийнято рішення перейти до ПЦУ.^[4]

Населення

Селі Слобідка-Кульчієвецька поширені такі діалекти слова «горище»: гора, під, подря, пуд

За даними, поданими 1895 року в сьомому випуску «Праць Подільського єпархіального історико-статистичного комітету», в Кульчієвецькій Слобідці було 27 дворів, 156 мешканців, а земля розподілялася так: Остапович – 233 десятини (з них 25 десятин лісу), селяни – 87 десятин.

Довідник «Населені місця Поділля», виданий 1925 року, зафіксував значне зростання села Слобідки Кульчієвецької: тут було 124 господарства, 657 мешканців.

За переписом 2001 року населення становить 885 осіб.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Релігія

Зовнішні відеофайли
	1. Чому українці досі будують російські храми? // «Обличчя Незалежності»

• Церква Святого Пророка Іллі ПЦУ.

Спорт

Село має аматорську футбольну команду «Колос» (Слобідка-Кульчієвецька), яка періодично грає чемпіонаті Кам’янець-Подільського району з футболу.^[5]

Відомі уродженці

• Фустов Микола Григорович — майстер народної кераміки, член Національної спілки художників України (від 1988 року).

Охорона природи

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». На північний захід від села Слобідка-Кульчієвецька на схилах річки Мукша знаходиться Мукшанський заказник.

Див. також

• Поділля — історико-географічна область.
• Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
• Подільський говір — різновид говорів української мови.