Слобідка (селище)

Слобі́дка — селище Подільського району Одеської області. Адміністративний центр Слобідської селищної громади. Розташоване на північному заході Подільського району за 30 км від м. Кодима, від обласного центру — 222 км, у південно-східній частині Подільської височини.

селище Слобідка
Джерело «Слободка» на західній околиці селища Джерело «Слободка» на західній околиці селища
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Подільський район
Тер. громада	Слобідська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51120230010081273
Основні дані
Засновано	1883
Статус	із 2024 року
Площа	3.65 км²
Населення	▼ 2239 (01.01.2022)[1]
Густота	662.74 осіб/км²;
Поштовий індекс	66050
Телефонний код	+380 4867
Географічні координати	47°53′12″ пн. ш. 29°20′47″ сх. д.
Висота над рівнем моря	260 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Слобідка
До станції:	1 км
До райцентру:
- фізична:	30 км
- залізницею:	29 км
- автошляхами:	33,5 км
До обл. центру:
- фізична:	190 км
- залізницею:	213 км
- автошляхами:	222 км
Селищна влада
Адреса	66050, Одеська область, Подільський район, смт Слобідка
Карта
Слобідка
Слобідка
Слобідка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Слобідка.

Краєзнавча довідка

Площа с. Слобідка — 440 га. Населення станом на 01.01.2007 р. — 2600 осіб. День селища — 28 серпня. У селищі розташована вузлова залізнична станція Одеської залізниці. У селищі діє пункт контролю на кордоні із Молдовою (Придністров'ям) Слобідка—Ковбасна.

На станції Слобідка зупиняється 4 пари електричок Одеса-Подільськ-Вапнярка та одна Слобідка-Подільськ, що забезпечує підвезення робочих змін до міста Подільськ^[2]. Зупиняються деякі потяги далекого сполучення (Київ-Ізмаїл, Одеса-Ковель).^[3]

Діють Будинок культури, 3 бібліотеки, 8 магазинів, кафе-бар, поштове відділення, радіотелефонна станція, Слобідське відділення Кодимських електромереж. Колись працювали АЗС, млин, олійня, але зараз знаходяться в аварійному стані.

Історія

Виникнення Слобідки у 1883 році пов'язане з будівництвом залізниці Київ-Балта. У 1873 р. тут збудовано перші пристанційні і житлові будови. У господарстві розвивалися капіталістичні відносини. У поміщиків Мардара і Маньковського селяни брали землю в оренду, були куркулі. Більшість населення становили робітники й селяни. З'явилася на селі сільськогосподарська техніка. З будівництвом залізничної гілки Слобідка-Бельци, Слобідка стала вузловою станцією. Було збудовано паровозне депо, водокачка, медпункт, баня. Водночас будувалося і селище. На той час побудовано перший двоповерховий будинок, який належав чиновнику Лозинському. У 1892 р. завершено будівництво великого красивого вокзалу. Буфет-ресторан тримала італійка Біанкі.

У 1901 р. відкрито трирічне однокласне залізничне училище.

Млин власника Курбатова побудовано у 1910-1911 рр. Зерно для помолу на борошно привозили люди з різних сіл.

20 жовтня 1938 р. Слобідка віднесена до категорії смт.

Під час Німецько-радянської війни на території Слобідки діяла комсомольсько-молодіжна група «Чайка» з понад 20 підпільників. 13 березня 1944 р. заарештовано й розстріляно 23 її учасників.

На фронтах Німецько-радянської війни воювало 648 селян, 278 з яких з бою не повернулося, 262 нагороджено орденами й медалями. Загиблому у 1945 р. Авеличеву Івану Тихоновичу присвоєне звання Героя СРСР. На війні особливо відзначилися молоді жінки селища, зокрема нагороджена орденом Флоренс Найтінгел М. П. Кухарська-Смирнова, яка під час Сталінградської битви винесла з поля бою понад 200 поранених; лікарі К. Г. Василевська (нагороджена орденом Леніна), О. Ф. Поліщук, медсестри П. І. Корицька, М. І. Нартова, М. І. Мельник, Л. М. Горохова, М. М. Ткач, Л. П. Галінська.

У 1954 р. завершено будівництво нового залізничного вокзалу. У 1988—1990 рр. електрифіковано залізницю та здійснено будівництво житлового 60-квартирного будинку і дитсадка на 160 місць. У 1974 р. побудовано нову триповерхову школу, у 1983—1987 рр. — 2 житлових двоповерхових будинки для вчителів.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	2 444	92.75%
російська	137	5.20%
румунська	48	1.82%
білоруська	3	0.11%
болгарська	1	0.04%
польська	1	0.04%
інші/не вказали	1	0.04%
Усього	2 635	100%

Видатні люди

• заслужені працівники освіти УРСР Є. М. Андрієнко, І. А. Курко.
• заслужений працівник культури УРСР Гавриленко Олена Іванівна.
• У селищі проживала відома естрадна співачка Гелена Веліканова.
• жила, навчалася хоробра жінка, санінструктор, орденоноска орденів Леніна та Червоної Зірки Марія Петрівна Смирнова.
• народився Герой Радянського Союзу — Іван Тихонович Авеличев (1911—1945).
• похований Степан Петрушевич (1855 — 13 січня 1920), громадсько-політичний діяч, член Української національної ради Західно-Української Народної Республіки.
• Петлюк Катерина Олексіївна (1919—1998) — радянська танкістка, учасниця німецько-радянської війни.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)