Словінська мова

Словінцька мова^[7], словінська мова — одна з західнослов'янських мов, її класифіковано або як самостійну мову, або як діалект кашубської чи польської мов.

Словінцька мова
Słowińskô mòwa
Поширена в	Польща, Німеччина
Носії	0 осіб
Писемність	латинське письмо
Класифікація	Індо-Європейська Балто-слов'янські мови Слов’янська Західнослов'янська Лехітські Померанські Словінцька
Офіційний статус
Коди мови

Розселения основних західнолехитських^[1][2][3] та східнолехитських племінних союзів (груп) у доп'ястівську епоху (у IX столітті)^[4][5][6]

Нею розмовляло західнослов'янське плем'я словінців (нім. Slowinzen, Lebakaschuben), що мешкало на землях між озерами Гардно та Лебсько й містами Слупськ і Леба (землі нинішнього Західнопоморського воєводства).

Словінцька мова вимерла на початку XX століття^[8][9].

Див. також

• Помор'я
• Поморяни