Слупський Василь Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Слупський.

Слупський Василь Петрович (1922, село Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина — 1974, Тисмениця, УРСР) — український військово-політичний діяч, член ОУНР, провідник станиці ОУНР Клубівці №7 району Тисмениця ОУНР.

Василь Слупський Василь Петрович Слупський
Василь Слупський
провідник станиці  ОУНР Клубівці №7
жовтень 1945 — серпень 1947
Попередник:	Василь Рекетчук
Наступник:	Василь Рекетчук
Народження:	1922(1922) Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина
Смерть:	1974(1974)
Причина смерті:	Нещасний випадок
Національність:	українець
Країна:	Австро-Угорщина ЗУНР Польська Республіка Українська держава
Релігія:	греко-католик
Партія:	ОУНР (1944—1947)

Життєпис

Народився 1922 року в селі Клубівці Тлумацького повіту в селянській родині.

Закінчив чотири класи місцевої початкової школи. У 1930-х роках брав участь у діяльності місцевого осередку СУПМ імені М. Драгоманова «Каменярі» та читальні товариства «Просвіта»^[1]. У період німецької окупації, ймовірно, став членом ОУНР^[2].

У листопаді 1944 року приєднався до боївки СБ району ОУН Тисмениця в чині стрільця^[3]. Восени цього ж року перейшов до СКВ «Клубівці» №2, де виконував обов’язки стрільця та зв’язкового до станиці ОУН Погоня. У 1945 році отримав поранення в бою з більшовиками. У підпіллі отримав псевдо Голуб; у різні періоди мав різне озброєння, зокрема гвинтівку, пістолет-кулемет, кулемет та гранати^[4].

У жовтні 1946 року був призначений на посаду провідника станиці ОУН «Клубівці» №7^[2]. Його вважають причетним до загибелі кулеметника СКВ «Клубівці» №2 Йосифа Баб'яка (псевдо Вихор)^[5].

14 серпня 1947 року зголосився з повинною до Тисменицького РВ МДБ, а вже через кілька днів, 17 серпня 1947 року, у районній газеті «За соціалістичну працю» покаявся та закликав до здачі «доки не пізно» провідника СКВ «Клубівці» №2 Федора Сенюка та інших повстанців зі складу Тисменицького районного проводу ОУН^[2][6].

Згодом проживав у Тисмениці, де одружився та виховував дітей. Працював на місцевій хутровій фабриці^[7]. Загинув у 1974 році внаслідок ураження електричним струмом. Похований у Тисмениці^[2].