Слюзар Роман Климентійович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Слюзар.

Слюзар Роман Климентійович (21 березня^[1] 1890, с. Остап'є, нині Скалатська міська громада, Тернопільська область — 25 листопада 1952, Філадельфія, США) — український правник, громадський діяч, доктор права.

Слюзар Роман Климентійович
Народився	21 березня 1890(1890-03-21) с. Остап'є, нині Скалатська міська громада, Тернопільська область
Помер	25 листопада 1952(1952-11-25) (62 роки) Філадельфія, Пенсільванія, США
Громадянство	ЗУНР
Національність	українець
Діяльність	правник, громадський діяч
Alma mater	правничий факультет Віденського університету
Знання мов	українська і англійська
Військове звання	поручник УГА
Конфесія	греко-католик
Рід	Слюзарі
Мати	Стефанія Слюзар з Студинських
Родичі	Кирило Студинський, Степан Качала
Діти	Софія

Життєпис

Доктор Р. Слюзар серед діячів «Просвіти» (сидить по центру). Бучач

Народився 21 березня 1890 року в селі Остап'є, (нині Скалатська міська громада, Тернопільська область) в сім'ї священика. Згодом проживав у селі Колодіївка та селі Сущин на Тернопільщині.

1904—1908 роки — навчався у Тернопільській українській гімназії. Закінчив правничий факультет Віденського університету^[2] (або в Ґраці, під час студій був головою Студентського Товариства «Січ»^[1]).

1915 року мобілізований до війська, 1916 року перейшов до лав УСС.

У часи ЗУНР: заступник коменданта Тернополя, суддя окружного військового суду, поручник УГА. Разом з УГА перейшов за р. Збруч, був у «Чотирикутнику смерти».

Працював у структурах Галицької СРР.^[3]

Потрапив до більшовицького полону, був у концтаборі в Кожухові.^[2] Повернувся додому, закінчив адвокатську практику. 1924 року відкрив адвокатську канцелярію в Микулинцях. Працював адвокатом у Підгайцях, Микулинцях, Бучачі, Тернополі. Голова філії товариства «Просвіта» (1925—1933 роки), відновив діяльність філії товариства «Сокіл» у Микулинцях.

З 1933 року в Бучачі: працював адвокатом, голова Виділу Бучацької повітової філії товариства «Просвіта».^[4]

14 жовтня^[1] 1939 р. заарештований більшовиками. Звільнений завдяки зверненню дядька Кирила Студинського до 1-го секретаря ЦККПБ(У) Нікіти Хрущова,^[2] також заходами дружини. Легально виїхав до Кракова.^[1]

1941 р. еміґрував до Австрії, в грудні 1949 року^[1] прибув до США. Співфундатор, перший голова кредитового товариства «Самопоміч» у Філадельфії, діяч инших українських орґанізацій.

Автор спогадів, публікацій.

Родина

Брат Володимира і Климентія Слюзарів, небіж Кирила Студинського.

Батько Софії Слюзар (української громадської діячки в США, наукової консультантки Збіґнєва Бжезінського, директорки «Програми в Україні»^[5]).