Слюзикевич Василь

Василь Слізикевич, також Слюзикевич (лат. Basilius Slizikiewicz; січень 1701, Жидачів — 7 квітня 1786) — церковний діяч Греко-католицької церкви XVIII століття, василіянський ієромонах, богослов, проповідник, настоятель і педагог.

о. Василь Слізикевич, ЧСВВ
Народився	січень 1701  Жидачів, Q69288633?, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер	7 квітня 1786(1786-04-07) (85 років)
Країна	Річ Посполита  Габсбурзька монархія
Діяльність	ієромонах, богослов, проповідник, ігумен, педагог
Батько	Іван
Мати	Анна

Життєпис

Походження та освіта

Народився у січні 1701 року в Жидачеві (Руське воєводство) у родині Івана та Анни. Навчався у Папському колегіумі у Львові, де здобув ступінь ліценціата богослов'я. Після завершення студій протягом року перебував біля митрополита Атанасія Шептицького, який висвятив його на священника^[1].

Чернече життя і служіння

У вересні 1733 року вступив до Чину Святого Василія Великого в монастир святого Юрія у Львові. Виконував обов'язки проповідника в тому ж монастирі, а також у Ставропігійській церкві та у Вицині (по одному року в кожному місці). 1736 року склав вічні обіти в Унівському монастирі. Після цього був призначений вікарієм монастиря святого Юрія у Львові, а згодом — настоятелем Ставропігійського монастиря та проповідником^[2].

Адміністративна й педагогічна діяльність

У 1739 році став настоятелем монастиря у Жовкві. Після року служіння був переведений до Лаврівського монастиря для викладання морального богослов'я. У 1741 році призначений настоятелем монастиря святого Івана Богослова у Львові. За розпорядженням генерального вікарія та за волею покійного митрополита був направлений до Галицької землі як інструктор десяти деканатів та провідник богословських курсів для парафіяльного священства. Для виконання цього завдання мав резиденції у монастирях Крилосі, Погоні та Загвізді. Цю функцію виконував близько трьох років (до 1744). Після цього викладав філософію у Лаврові. Завершивши дворічний курс, 1747 року став настоятелем Добрянського монастиря. Через два роки повернувся до Львова як вікарій монастиря святого Юрія^[2].

З огляду на нагальні потреби був скерований до Добромиля як сповідник і проповідник, а згодом — як магістр новиків (1753). 1754 року виконував ту саму функцію в Почаєві. Після року служіння став настоятелем Золочівського монастиря (Бачина). У 1758 році був адміністратором монастиря у Вицині, де перебував близько півтора року. Також служив у монастирях Унева, Городища, Погоні, Краснопущі та Замості — переважно як сповідник^[2].

У вересні 1765 року був призначений до Лаврова як парох села Висоцьке. 29 числа 1767 року переведений до Добромиля на сповідника. Після року служіння повернувся до Лаврова, а згодом (1769) був вікарієм у Гошеві. 1770 року короткий час очолював монастир у Пітричі як настоятель. Згодом служив у монастирі Святого Спаса та вікарієм і сповідником у Погоні (1775—1776). У 1776 році знову призначений до Лаврівського монастиря на сповідника, відтак на сповідника дло Сваричівської резиденції, залежної від Гошівського монастиря (1778). Станом на 1783 рік проживав у Щеплотському монастирі.

Помер 7 квітня 1786 року^[2].