Смеляков Микола Миколайович

Микола Миколайович Смеляков (14 квітня 1911(19110414), місто Спаськ-Рязанський Рязанської губернії, тепер Рязанської області, Російська Федерація — 1 квітня 1995, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, міністр машинобудування СРСР, 1-й секретар Горьковського обласного комітету КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання.

Смеляков Микола Миколайович
Народився	14 квітня 1911(1911-04-14)  Спаськ-Рязанський, Спаський повітd, Рязанська губернія, Російська імперія
Помер	1 квітня 1995(1995-04-01) (83 роки)  Москва, Росія
Поховання	Спаськ-Рязанський
Країна	СРСР  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	інженер-механік, державний діяч, міністр, інженер, політик
Галузь	виливання[1], металургія[1], машинобудування[1] і політика[1]
Alma mater	Московський політехнічний університетd
Знання мов	російська[1]
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смеляков.

Життєпис

Народився в родині службовця.

У червні 1929 — травні 1930 року — вчитель дитячого будинку імені ІІІ Інтернаціоналу села Стара Рязань Московської області.

У 1930 — липні 1934 року — студент Московського інституту сільськогосподарського машинобудування імені Калініна, здобув спеціальність інженера-ливарника.

З липня до грудня 1934 року працював технологом Коломенського паровозобудівного заводу імені Куйбишева Московської області.

У грудні 1934 — листопаді 1935 року — в Червоній армії: курсант військової частини № 2912 у місті Читі.

У листопаді 1935 — квітні 1937 року — технолог, майстер, старший майстер, у квітні 1937 — червні 1938 року — начальник першого відділення, в червні 1938 — вересні 1939 року — заступник начальника ливарного цеху Коломенського паровозобудівного заводу імені Куйбишева Московської області.

Член ВКП(б) з травня 1939 року.

У вересні 1939 — жовтні 1940 року — в Червоній армії: командир танкового взводу, командир танкової роти, начальник бойового постачання 97-го окремого танкового батальйону 39-ї легкої танкової бригади, учасник радянсько-фінської війни.

У жовтні 1940 — 1941 року — начальник ливарного цеху, в 1941—1942 роках — заступник головного металурга Коломенського паровозобудівного заводу імені Куйбишева Московської області.

У червні 1941 року був направлений у відрядження до Німеччини приймати закуплені у фірми MAN дизельні двигуни. Щойно прибув до Берліна, почалася німецько-радянська війна. Смеляков був заарештований і ув'язнений, як і всі громадяни СРСР, які перебували в Німеччині. Через Червоний Хрест було організовано обмін німецьких громадян на радянських, і в серпні 1941 року Смеляков повернувся до СРСР.

У 1942 році — заступник головного металурга заводу № 38 Народного комісаріату танкової промисловості СРСР у місті Кірові.

У червні 1942 — березні 1943 року — заступник головного металурга, в березні 1943 — жовтні 1945 року — начальник ливарного цеху, в жовтні 1945 — грудні 1950 року — головний металург заводу «Красное Сормово» міста Горького.

У грудні 1950 — грудні 1955 року — директор заводу «Красное Сормово» міста Горького.

У грудні 1955 — січні 1956 року — 1-й секретар Горьковського міського комітету КПРС.

21 січня 1956 — 10 травня 1957 року — міністр машинобудування СРСР.

29 травня — грудень 1957 року — голова Ради народного господарства Горьковського економічного адміністративного району.

23 грудня 1957 — 23 серпня 1958 року — 1-й секретар Горьковського обласного комітету КПРС.

У жовтні 1958 — жовтні 1959 року — голова правління Акціонерного товариства «Амторг» у місті Нью-Йорку (США).

У жовтні 1959 — грудні 1986 року — заступник міністра зовнішньої торгівлі СРСР.

З січня 1987 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 1 квітня 1995 року в Москві. Похований у місті Спаську згідно з його заповітом.

Літературна діяльність

1967 року опублікував книгу «Ділова Америка (Записки інженера)», в якій розповів про зустрічі з діловими людьми, про діяльність американських фахівців у галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі, обслуговування населення. Книга користувалася великою популярністю і в 1970 році була перевидана з додаванням нових розділів.

Видав книги спогадів «З чого починається Батьківщина (Спогади та роздуми)» (1975), в якій ділився з читачем своїми роздумами про економічні, технічні та організаційні проблеми народного господарства, а також книгу «Уроки життя» (1988).

У 1994 році опублікував у Фінляндії фінською мовою спогади про радянсько-фінську війну «Зимова війна». Російською мовою ці спогади надруковані у 2002 році у журналі «Військово-історичний архів».

Нагороди

• орден Жовтневої Революції
• орден Вітчизняної війни І ст.
• шість орденів Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• орден «Знак Пошани»
• медаль «За трудову доблесть»
• медаль «За трудову відзнаку»
• Ленінська премія (1958)  — за участь у створенні перших промислових установок безперервного розливання сталі.