Смирнова-Замкова Олександра Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смирнова.

Олекса́ндра Іва́нівна Смирно́ва-Замкова́ (5 (17 травня) 1880, Київ — 22 вересня 1962) — патологоанатом, доктор медичних наук, з 1939 року — член-кореспондент, з 1951 року — дійсний член АН УРСР.

Олександра Іванівна Смирнова-Замкова
Народилася	5 (17) травня 1880(1880-05-17) Київ, Російська імперія
Померла	22 вересня 1962(1962-09-22) (82 роки) Київ, УРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія, СРСР
Діяльність	лікарка
Alma mater	Університет Монпельє
Галузь	патологічна анатомія
Заклад	Київський медичний інститут, Інститут клінічної фізіології АН УРСР
Вчене звання	академік АН УРСР
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Членство	НАНУ
Нагороди	Відмінник охорони здоров'я СРСР
Смирнова-Замкова Олександра Іванівна у Вікісховищі

Біографія

Народилася 5 травня 1880 року в Києві в родині земського лікаря Івана Васильовича Смирнова, сина бідного священника. Мати — Анна Іванівна Фаворська. Олесксандра мала молодшого брата й сестру. Згодом родина переїхала до Переяслава, де мати померла 1889 року, а батько одружився вдруге.^[1] 1890 року Олександра повернулася до Києва, де мешкала в брата матері лікаря Фаворського, вступила до жіночої гімназії Міністерства освіти, яку закінчила в 1898 році.^[2]

У 1906 році закінчила медичний факультет Університету Монпельє у Франції й захистила дисертацію доктора медицини на тему «Про характер змін в організмі та про збудника актиномікозу». У роботі над дослідженням Олександрі допомагав Володимир Високович. 1907 року Смирнова повернулася до Києва. З вересня 1907 до березня 1908 року працювала в Київському бактеріологічному інституті під керівництвом Володимира Високовича, у 1908 році перейшла викладати на медичне відділення Вищіх жіночих курсів, яке 1916 року було перетворене на Жіночий медичний інститут. У 1920 разом з приєднаним жіночим інститутом продовжила викладання в Київському медичному інституті, де працювала до 1930 року.

У 1927 році почала працювати в ВУАН, спочатку на посаді позаштатного працівника Патологоанатомічної комісії (пізніше — кафедри патологічної анатомії) під керівництвом академіка Миколи Мельникова-Разведенкова^[3]. Пізніше у 1930 чи 1931 році стала завідувати лабораторією з вивчення проблем патології.

Зі створенням Інституту клінічної фізіології АН УРСР 1934 року працювала там старшим науковим співробітником відділу патологічної анатомії, а 1938 року очолила його, залишаючись на цій посаді до 1953 року. Після створення Інституту фізіології імені О. О. Богомольця АН УРСР у 1953 році стала завідувачкою лабораторії морфології^[4].

Паралельно в 1933—1941 роках була завідувачкою катедри патологічної анатомії Другого київського медичного інституту^[4].

У 1934 році Смирнова-Замкова здобула вчене звання професора, а 1935 року — ступінь доктора медичних наук^[4].

Могила Олександри Смирнової-Замкової

Померла 22 вересня 1962 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі, пам'ятник встановлено 1969 року, скульптор К. А. Кузнецов^[5].

Родина

Чоловік — Самуїл Абрамович Замков, теж лікар. В особовій справі академіка Олександри Іванівни Смирнової-Замкової станом на 1961 рік зазначено, що вона має дочку, зятя та трьох онучок^[1].

Наукова діяльність

Смирнова-Замкова опублікувала близько 90 праць, основні з них присвячені вивченню патологічної анатомії інфекційних хвороб, передпістрякових захворювань, патанатомії інших пухлин, променевої хвороби, вивченню неклітинних структур організму. Смирнова-Замкова створила вчення про систему «основної аргірофільної речовини» (речовини, що забарвлюється сріблом у лужних умовах) і зробила важливі для науки висновки про природу розвитку тканин.

Зробила значний внесок у галузі вивчення патогенезу променевої хвороби^[6].

Підготувала понад 25 кандидатів і 10 докторів наук^[4].

Нагороди

• Орден Леніна
• Орден «Знак Пошани»
• Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1945)^[7]
• «Відмінник охорони здоров'я» СРСР (1949)
• «Почесна грамота» Президії Верховної Ради УРСР за видатні заслуги в розвитку вітчизняної науки (1960)