Смирнов Олексій Олексійович

Олексій Олексійович Смирнов (14 лютого 1921(19210214), село Кульомиха Нижньогородської губернії, тепер Ветлузького району Нижньогородської області, Російська Федерація — ?) — радянський діяч, секретар ЦК КП Білорусі, 1-й секретар Брестського обласного комітету КП Білорусі, голова правління Центральної спілки споживчих товариств СРСР. Член Президії ЦК КП Білорусі в 1965 році, член Бюро ЦК КП Білорусі в 1968—1978 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1986 роках. Депутат Верховної ради Білоруської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го і 9—10-го скликань.

Смирнов Олексій Олексійович
Народився	14 лютого 1921(1921-02-14)  село Кульомиха Нижньогородської губернії, тепер Ветлузького району Нижньогородської області, Російська Федерація
Помер	невідомо
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	НТУ ДП
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d], member of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR of the 5th convocationd, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1962–1966)d і list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1967–1970)d
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смирнов.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Смирнов Олексій.

Життєпис

Народився в селянській родині. До 1941 року навчався в інституті.

У вересні 1941 — квітні 1942 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив заступником політичного керівника роти 901-го стрілецького полку 245-ї стрілецької дивізії Північно-Західного фронту

З 1943 року — механік шахти, інженер-проєктувальник тресту.

У 1945 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. З 1945 року навчався в аспірантурі Дніпропетровського гірничого інституту.

У 1946—1950 роках — 1-й секретар Дніпропетровського міського комітету ЛКСМ України.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1950—1951 роках — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМ України.

У 1951—1954 роках — заступник завідувача відділу по роботі серед студентської молоді ЦК ВЛКСМ.

У 1954—1957 роках — інструктор відділу партійних органів ЦК КПРС по союзних республіках.

У 1957—1958 роках — завідувач промислово-транспортного відділу ЦК КП Білорусі.

У 1958—1959 роках — завідувач відділу партійних органів ЦК КП Білорусі.

У квітні 1959 — січні 1963 року — 1-й секретар Брестського обласного комітету КП Білорусі.

У грудні 1962 — березні 1965 року — завідувач відділу важкої промисловості і транспорту ЦК КП Білорусі. Одночасно 18 грудня 1962 — 24 листопада 1964 року — заступник голови Бюро ЦК КП Білорусі із керівництва промисловістю і будівництвом.

30 березня — 24 грудня 1965 року — голова Комітету партійно-державного контролю ЦК КП Білорусі і РМ Білоруської РСР, секретар ЦК КП Білорусі, заступник голови Ради міністрів Білоруської РСР.

24 грудня 1965 — червень 1968 року — голова Комітету народного контролю Білоруської РСР.

18 червня 1968 — 29 вересня 1978 року — секретар ЦК КП Білорусі.

У серпні 1978 — 8 лютого 1983 року — голова правління Центральної спілки споживчих товариств (Центроспілки) СРСР, член колегії міністерства торгівлі СРСР.

З лютого 1983 року — заступник міністра паливної промисловості Російської РФСР.

Потім — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Нагороди і звання

• два ордени Леніна
• орден Вітчизняної війни І ст.
• орден Слави ІІІ ст.
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани» (23.01.1948,)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
• медаль «За трудову доблесть»
• медаль «За трудову відзнаку»
• медаль «Ветеран праці»
• медалі