Смолдирів

Смо́лдирів — село в Україні, у Баранівській міській громаді Звягельського району Житомирської області. Населення становить 843 осіб (за переписом 2001 року). Розташоване на обох берегах річки Смолки, притоки Случі, за 15 км від райцентру та за 7 км від залізничної станції Колодянка. Колишній центр Смолдирівської сільської ради.

село Смолдирів
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Звягельський район
Тер. громада	Баранівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA18080010290037240
Основні дані
Засноване	1704
Населення	843 (за переписом 2001 року)
Площа	5,579 км²
Густота населення	151,1 осіб/км²
Поштовий індекс	12714
Телефонний код	+380 4144
Географічні дані
Географічні координати	50°25′18″ пн. ш. 27°36′7″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	219 м
Водойми	річка Смілка
Місцева влада
Адреса ради	12714, Житомирська обл., Звягельський р-н, Баранівська ТГ, с. Смолдирів
Сільський голова	Микола Васильович Гайдайчук
Карта
Смолдирів
Смолдирів
Мапа

Історична довідка

Перша згадка про село датується 1607 роком. 1905 року відбувалися масові селянські виступи^{[джерело?]}.

У 1906 році село Смолдирівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 20 верст, дворів 303, мешканців 1788^[1].

В січні 1918 року встановлено радянську окупацію. У роки німецько-радянської війни з нацизмом боролися 420 жителів. Весною 1942 року за тимчасової окупації у районі Смолдирева діяла партизанська група, керована комуністом С. Я. Наталушею, яка через рік влилася до партизанського з'єднання Ю. О. Старченка. За героїзм, виявлений у боях, 85 осіб відзначили бойовими нагородами. На честь 211 загиблих односельців та воїнів-визволителів у центрі села побудовано пам'ятник. В 1996 році за ініціативи Ф. М. Ковтонюка в селі було споруджено пам'ятний знак на честь померлих під час голодомору односелеців в 1932—1933 роки.

Радянський період

За часів СРСР у селі створено центральні садиби двох колгоспів — «Авангард» та «12-річчя Жовтневої революції». «Авангард» спеціалізувалося на вирощуванні картоплі, льону, на виробництві молока та м'яса. Колгосп «12-річчя Жовтневої революції» спеціалізувався на вирощуванні племінних телиць. Провідними культурами в рослинництві були картопля і льон. 1954 року колгосп за успіхи в розвитку льонарства ушанований дипломом І ступеня Всесоюзної сільськогосподарської виставки. 1969 року колгоспниця М. С. Ковальчук була делегатом III Всесоюзного з'їзду колгоспників (Москва, 25—27 листопада 1969 р.). За успіхи в розвитку сільського господарства 48 жителів села нагороджено орденами й медалями, в тому числі орденом Леніна Н. А. Гайдайчук та С. П. Мирончук, орденом Жовтневої Революції — Г. Г. Якимовича.

Сучасність

27 липня 2016 року село увійшло до складу новоствореної Баранівської міської територіальної громади Баранівського району Житомирської області^[2]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області^[3].

Культурне життя

Народний аматорський фольклорний колектив «Льонок» створений в 1969 році, а почесне звання «народний» отримав в 1999 році.

Керівник — Карпович Любов Петрівна. До складу колективу входять 9 жінок. В репертуарі понад 80 пісень: українські народні, календарно-обрядові, побутові, чумацькі, відтворені свята, звичаї, обряди — «Весілля», «Івана Купала», «Коляда», «Андрія», «Миколая» та інші. Сьогодні склад колективу змінився, колектив бере участь у районних, обласних святах, фестивалях, конкурсах («Обереги», «Лесині джерела», «Обжинки»).

Постаті

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)