Смолярик білоголовий

Смоля́рик білоголовий^[3] (Myrmecocichla arnotti) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Африці на південь від екватора. Вид названий на честь колекціонера Девіда Арнота^[4].

Самець номінативного підвиду

Самиця

?Смолярик білоголовий
Самець білоголового смолярика (Національний парк Хванґе, Зімбабве)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід:	Смолярик (Myrmecocichla)
Вид:	Смолярик білоголовий
Біноміальна назва
Myrmecocichla arnotti (Tristram, 1869)[2]
Ареал виду (разом з ареалом Myrmecocichla collaris)
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Myrmecocichla arnoti Pentholaea arnotti
Посилання
Вікісховище:	Myrmecocichla arnotti
Віківиди:	Myrmecocichla arnotti
ITIS:	561387
МСОП:	22710432
NCBI:	758463

Опис

Довжина птаха становить 16-18 см, вага 35 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Забарвлення самця переважно чорне, лоб і тім'я білі, покривні пера крил білі. Самиця має подібне забарвлення, однак пляма на голові у неї не біла, а коричнева. Також у самиці горло, щоки, шия і верхня частина грудей є білуватими. Дзьоб і лапи чорні. У молодих птахів пір'я на голові не повністю біле, а лише має білі кінчики. У представників підвиду M. a. harterti забарвлення є переважно чорним, а білі плями є меншими, ніж у представників номінативного підвиду.

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[5]

• M. a. arnotti (Tristram, 1869) — більша частина ареалу;
• M. a. harterti Neunzig, 1926 — Ангола.

Савановий смолярик раніше вважався підвидом білоголового смолярика, однак був визнаний окремим видом^[6].

Поширення і екологія

Білоголові смолярики поширені в Демократичній Республіці Конго, Бурунді, Танзанії Замбії, Ботсвані, Анголі, Мозамбіку, Малаві, Зімбабве, на північному сході Намібії та в південноафриканській провінції Лімпопо. Вони живуть в саванах і міомбо, а також в інших відкритих середовищах, однак уникають поселень. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Не мігрують, однак іноді кочують^[7].