Смородіна Людмила Геннадіївна

Людмила Геннадіївна Смородіна (нар. 7 серпня 1957, Кривий Ріг) — радянська та українська акторка театру і кіно, Народна артистка України (2007).

Смородіна Людмила Геннадіївна
Народилася	7 серпня 1957(1957-08-07) (68 років)  Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	викладачка університету, акторка театру, кіноакторка
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1978)
Вчене звання	доцент
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Київський міжнародний університет
Роки активності	1978 — тепер. час
Нагороди
IMDb	ID 0810680

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Смородін.

Життєпис

Народилася 7 серпня 1957 року у місті Кривий Ріг (в районі НКГОКа). Навчалася в середній школі № 82^[1].

У 1974—1978 роки — студентка акторського факультету Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого.

З 1 серпня 1978-го працює у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка в Києві. Прима театру.

З 2010-го — доцентка кафедри театрального мистецтва Київського міжнародного університету, художня керівниця акторської майстерні.

З 2015 року також працює викладачкою з акторської майстерності у Вокальній академії Олександра Пономарьова.

Родина

• Батько — Геннадій Георгійович Смородін;
• Мати — Анастасія Йосипівна Смородіна;
• Двічі була одружена;
  • Син — Костянтин Рябов (економіст, що займається аудитом).

Творчість

Фільмографія

• 1977 — За п'ять секунд до катастрофи — телефоністка
• 1980 — Петля Оріона — Марія Дементьєва, лікар
• 1981 — Ярослав Мудрий — Інгігерда, дружина Ярослава
• 1983 — Останній доказ королів — епізод
• 1984 — Третій у п'ятому ряду — Ірина Григорівна, вчителька математики
• 1985 — Кармелюк — Агата, дружина судді
• 1986 — Коли настане день — Ліка
• 1988 — Шанс (короткометражний) — Зося
• 1990 — Далі польоту стріли — епізод
• 1990 — Провінціалки — епізод
• 1990 — Чорна пантера та Білий ведмідь — Сніжинка
• 1991 — Гріх — Стефа, служниця Ляшковскіх
• 1993 — Пастка — Зося, дружина Барана
• 1993 — Ленін у вогненному кільці — Надія Крупська
• 1995 — Двійник
• 1998 — Два місяці, три сонця — Маша
• 2001 — День народження Буржуя-2 — Варвара
• 2003 — За двома зайцями (мюзикл) — подруга Тоні Коровяк
• 2005 — За все тобі дякую — Любов Орлова, комендант гуртожитку
• 2005 — На білому катері — Ізольда Петрівна, мати Жанни
• 2005 — Новорічний кілер
• 2006 — Дев'ять життів Нестора Махна — Олександра Коллонтай
• 2006 — Саквояж зі світлим майбутнім — Надія Головко
• 2006 — Утьосов. Пісня довжиною у життя — Любов Орлова
• 2007 — Повернення блудного чоловіка — епізод
• 2007 — Я вважаю: раз, два, три, чотири, п'ять... — Єлизавета Андріївна, клієнтка Наталії Миколаївни
• 2008 — Осінній вальс — мама Євгенія
• 2008 — Реквієм для свідка — Ніна Шахова, хірург
• 2009 — Територія краси — Кіра Віталіївна
• 2009 — Пушкен (не завершений)
• 2010–2013 — Єфросинія — Алевтина
• 2011 — Весна в грудні — Тамара Локтєва
• 2011 — Доставити за всяку ціну — Єлезавети Іванівна, лікар
• 2011 — Павутинка бабиного літа — Анастасія Леонідівна, мати Сергія
• 2011 — Пончик Люся — епізод
• 2011–2012 — Я прийду сама — Марія Антонівна, мати Слави, генеральша
• 2012 — Дорога в порожнечу — Марія Давидівна, домробітниця у Дроздовського
• 2012 — Менти. Таємниці великого міста — Люся, дружина Матусі
• 2012 — Стань мною — Юлія Аркадіївна, мама Наді
• 2013 — Даша — Надія Павлівна, мати Слави
• 2013 — Жіночий лікар-2 (57-а серія «Зрозуміти, пробачити») — свекруха Маші
• 2014 — Швидка допомога
  • 5-та серія — Ірина Степанівна
  • 11-та серія — Мама Іллі
• 2019 — 11 дітей з Моршина

Театральні роботи

З 1978 року працює в Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка, де зіграла більше 40 ролей^[2].

• 1979 — «Дикий Ангел» О. Коломойця; реж. Володимир Оглоблін — Ліда
• 1980 — «Сон в літню ніч» В. Шекспіра; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Гермия
• 1981 — «Прощання в червні» О. Вампілова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Маша
• 1982 — «Узбіччя» Н. Зарудного — Ольга
• 1983 — «Санітарний день» О. Коломойця — Лада
• 1985 — «Рейс в 12» Ю. Бедзика — Ірина
• 1986 — «Бунт жінок» Н. Хікмета та В. Коміссаржевської — Інес
• 1986 — «Енеїда» І. Котляревського; реж. Сергій Данченко — Венера
• 1987 — «Кабанчик» В. Розова — Баскакова
• 1987 — «Шиндай» І. Афанасьєва — Віра
• 1987 — «Майстер і Маргарита» М. Булгакова; реж. Ірина Молостова — Гелла
• 1989 — «Тев'є-Тевель» Г. Горіна за мотивами творів Шолом-Алейхема; реж. Сергій Данченко — Годл
• 1990 — «Санітарна зона» М. Хвильового — Унікум / Вдова
• 1990 — «Блез» К. Маньє — Женев'єва
• 1991 — «Біла ворона» Ю. Рибчинського та Г. Татарченко; реж. Сергій Данченко — Столітня війна
• 1992 — «Привиди» Е. Де Філіппо — Марія
• 1993 — «Вогненний змій» Ю. Яновської — Марія Георгіївна
• 1994 — «З коханням не жартують» П. Кальдерона — Донья Беатриса
• 1995 — «Як близнюки» М. Фрейна — Джо / Бі / Алекс
• 1995 — «Житейське море» І. Карпенка-Карого — Ваніна
• 1997 — «Король Лір» В. Шекспіра; реж. Сергій Данченко — Гонерилья, дочка Ліра
• 1998 — «Бал злодіїв» Ж. Ануя — Єва
• 1998 — «Сміх і сльози Дон Кіхота» М. Сервантеса — Герцогиня
• 1999 — «Інтимне життя» Н. Кауарда — Аманда
• 2000 — «Я, Генрі II» Дж. Голдмена; реж. Юрій Кочевенко — Елінор
• 2001 — «Леді і Адмірал» Т. Реттиг — Емма Гамільтон
• «Езоп» Г. Фігейредо — Клея
• 2003 — «Істерія» Террі Джонсона; режисер Григорій Гладій — Анна
• 2003 — «Ревізор» М. Гоголя; реж. Ігор Афанасьєв — Анна Андріївна, дружина городничого
• 2003 — «Цар Едіп» Софокла; реж. Роберт Стуруа — Фавскій хор
• 2004 — «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Хохлакова
• 2006 — «Віват, королево!» Р. Болта; реж. Юрій Кочевенко — Марія Стюарт / Єлизавета
• 2007 — «Одруження Фігаро» П. Бомарше; режисер Юрій Одинокий — Марцеліна
• 2008 — «… Я згадую … Амаркорд» Олени Сікорська та А. Білозуба; реж. Олександр Білозуб — Градіска
• 2008 — «Едіт Піаф. Життя в кредит» Ю. Рибчинського та Вікторії Васалатій; реж. Ігор Афанасьєв — Біла леді
• 2009 — «Назар Стодоля» Т. Шевченка; реж. Юрій Кочевенко — Стеха
• 2011 — «Фредерік або Бульвар злочинів» Е. Шмітта; реж. Юрій Кочевенко — мадемуазель Жорж
• 2011 — «Гімн демократичної молоді» С. Жадана; реж. Юрій Одинокий — Валентина Валентинівна
• 2012 — «Між небом і землею» І. Афанасьєва; реж. Ігор Афанасьєв — Джулія
• 2013 — «Чайка» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Ірина Миколаївна Аркадіна, актриса
• 2013 — «Дами і гусари» А. Фредро; реж. Юрій Одинокий — пані Оргонова
• 2014 — «Моя професія — сеньйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі і Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Грифон
• 2015 — «Великі комбінатори» за Ільфом і Петровим; реж. Д. Чирипюк — Мадам Грицацуєва
• 2016 — «Річард III» У. Шекспіра; реж. Автанділ Варсимашвілі — Герцогиня Йоркська
• 2021 — «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена; реж. Іван Уривський — Майстер^[3]

Нагороди й номінації

• 27 березня 1997 — Заслужена артистка України^[4]
• 6 серпня 2007 — Народна артистка України — За значний особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високу виконавську майстерність^[5]
• 27 березня 2015 — Орден княгині Ольги III ступеня^[6]
• 14 жовтня 2015 — Орден королеви Анни «Честь Вітчизни» — за високопрофесійну працю, високу національну гідність і служіння Україні.

Рік	Категорія	Робота	Результат
«Київська пектораль»
2007	Найкраще виконання жіночої ролі	Віват, королево!	Номінація
2012	Найкраще виконання жіночої ролі другого плану	Гімн демократичної молоді	Перемога
2018		Три товарищі	Номінація

Факти

• Зарахована в театральний виш була через типаж, який був потрібен вчителю курсу Володимиру Примаку^[7];
• Викликала фурор своїм трактуванням ролі Гелли в спектаклі «Майстер і Маргарита» (реж. Ірина Молостова), коли вийшла на сцену оголеною, попередньо задавши тон на все тіло, що додавало відчуття одягненості;
• На бенефісі з нагоди 50-річчя Анатолія Хостікоєва, який святкувався в оформленні вистави «Кін IV», Анатолій приймав вітання, сидячи у ванні з водою. Вийшовши на авансцену і прочитавши вірші, Людмила Смородіна підійшла до ювіляра, зняла халат, і залишившись в маленькій сорочці з мереживами, залізла у ванну. При цьому оголосила, що її попросили перевірити, чи п'ятдесят? Далі з макіяжем і зачіскою пірнула під воду, а виринувши, вимовила на весь зал: «50!»^[8];
• На святкуванні 60-річчя Анатолія Хостікоєва Людмила Смородіна в компанії Наталі Сумської та Ірини Дорошенко з'явилася на сцені в шкіряних шортах, переспівавши хіт групи Serebro «Мама Люба»: «Тато Толя, давай-давай-давай»^[9].