Смірнов Валерій Веніамінович

Смірнов Валерій Веніамінович (нар.7 квітня 1937 Таганрог — пом.27 грудня 2002) — український учений-мікробіолог та вірусолог, доктор медичних наук, заслужений діяч науки України, двічі лауреат Державної премії в галузі науки й техніки, академік Національної академії наук України (з 28.03.1985), директор Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, президент Товариства мікробіологів України, голова експертної комісії з протимікробних, противірусних та протипаразитарних лікарських засобів Державного фармакологічного Центру МОЗ України, голова Республіканської ради з проблеми «Біотехнологія». Головний редактор «Мікробіологічного журналу».

Смірнов Валерій Веніамінович
Народився	7 березня 1937(1937-03-07) Таганрог
Помер	27 грудня 2002(2002-12-27) (65 років)
Країна	СРСР→ Україна
Національність	росіянин
Діяльність	вірусолог
Alma mater	Дніпропетровський медичний інститут
Галузь	вірусологія мікробіологія
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Посада	головний редактор
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Нагороди

Життєпис

Валерій Смірнов народився 7 квітня 1937 року в м. Таганрог Ростовської області РСФСР. У 1961 році Валерій Смірнов закінчив Дніпропетровський медичний інститут. З 1962 по 1974 роки працював заступником директора заводу бактерійних препаратів НДІ епідеміології та мікробіології МОЗ України (м. Дніпропетровськ). З 1974 по 1977 роки — на посаді директора НДІ мікробіології та епідеміології МОЗ України (м. Львів).

У 1977 року — директор Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України.^[1] Одночасно з 1992 по 2001 рік завідував кафедрою мікробіології і загальної імунології біологічного факультету Національного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Наукова діяльність

Інститут мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України

Основна частина наукової діяльності Валерій Смірнова була пов'язана з фундаментальними дослідженнями пробіотиків та антимікробних речовин бактерій і вищих рослин, вивченням закономірностей їх утворення, різних сторін біологічної активності, механізму дії. Він розробив наукові основи конструювання, біотехнології та використання біопрепаратів з живих культур аеробних спороутворюючих бактерій, розшифрував механізми дії пробіотиків, в тому числі пов'язані з транслокацією мікроорганізмів із шлунково-кишкового тракту до крові та органів теплокровних. Під його керівництвом були ізольовані, досліджені і захищені патентами нові антибіотичні речовини, утворювані бактеріями та вищими рослинами, створено і випущено близько 10 антимікробних препаратів для медицини, ветеринарії і рослинництва, які широко використовуються, в тому числі і за кордоном. Велику увагу Валерій Смірнов приділяв створенню і розвитку Української Колекції Мікроорганізмів.

Академік Валерій Смірнов — автор понад 400 наукових праць, семи монографій та підручника для вищих навчальних закладів

Премії та нагороди

• 1984 — Премія НАН України імені Д. К. Заболотного заза монографію «Спороутворюючі аеробні бактерії — продуценти біологічно активних речовин».
• 1987 — Державна премія України в галузі науки і техніки за розробку наукових основ використання бактерій як лікувально-профілактичних засобів та створення на цій основі препарату «Бактерин-SL».^[2]
• 1995 — Державна премія України в галузі науки і техніки за цикл робіт «Теоретичне обґрунтування, конструювання, освоєння промислового виробництва і впровадження в клінічну практику принципово нового медичного пробіотика Біоспорину».^[2]
• 1994 — Премія НАН України імені О. В. Палладіна за монографію «Жирнокислотні профілі бактерій, патогенних для людини і тварин».^[3]
• 2000 — Премія президентів академій наук України, Білорусі та Молдови за роботу «Підготовка та публікування каталогів України та Белорусії колекції культур мікроорганізмів».
• 2002 — Премія НАН України імені І. І. Мечникова за наукову роботу «Генетичні та фізіологічні особливості ендофітних бактерій роду Bacillus і перспективи їх біотехнологічного використання для захисту рослин. Створення нового високоефективного екологічного препарату «Фітоспорин»^[4].