Смірнов Сергій Миколайович (медик)

Сергій Миколайович Смірнов (нар. 25 березня 1960, Стаханов, Луганська область) — український медик, професор, доктор медичних наук, доктор біологічних наук, науковець у галузі медичної біології.

Смірнов Сергій Миколайович
Народився	25 березня 1960(1960-03-25) (65 років)  Кадіївка, Луганська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	лікар, науковець
Alma mater	Луганський державний медичний університет[d] (1983)
Галузь	медицина
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	д.м.н. і доктор біологічних наук

Освіта та кар'єра

У 1983 році закінчив Луганський медичний інститут. Після закінчення інституту протягом 1983—1985 років працював лікарем^[1].

З 1985 року розпочав свою науково-педагогічну діяльність у Луганському державному медичному інституті, де працював старшим лаборантом кафедри медичної біології. З 1985 по 1988 рік був аспірантом тієї ж кафедри.

У 1995 році здобув звання доцента кафедри медичної біології Луганського державного медичного університету, де працював до 2007 року.

З 2007 року обіймає посаду професора кафедри медичної біології.

З 2000 до 2003 року Сергій Миколайович був проректором з навчально-педагогічної роботи Луганського державного медичного університету.

Упродовж 2003–2013 років обіймав посаду декана медичного факультету цього університету.

З 2013 року до 2021 працював проректором з науково-педагогічної роботи.

З 2021 року очолює Державний заклад «Луганський державний медичний університет»^[2]. Після того, як 24 лютого 2022 року РФ розпочала повномасштабну війну проти України, Луганський державний медичний університет під керівництвом Сергія Смірнова евакуювався у Рівне. Основну частину науково-технічної бази навчального закладу було розміщено на базі Рівненського обласного лікувально-діагностичного центру ім. В. Поліщука. Наразі проводиться робота щодо покращення матеріально-технічного забезпечення університету після другої вимушеної релокації та підвищення якості освіти^[3].

Наукові досягнення

У 1989 році Сергій Смірнов захистив кандидатську дисертацію «Роль тканино-специфічних інгібіторів клітинного поділу та тиреоїдних гормонів у формуванні режиму клітинного поділу в епітелії слизової оболонки шлунку».

У 1999 році здобув науковий ступінь доктора медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Регуляція проліферації клітин у постнатальному онтогенезі».

У 2006 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук на тему «Роль гормональних, нервових та гуморальних факторів у розвитку порушень проліферації епітеліальних клітин нестатевозрілих щурів».

Автор 160 наукових праць, включаючи 3 фундаментальні монографії. Є членом редакційних колегій наукових фахових журналів.