Снятинка

Сня́тинка (англ. Sniatynka) — село в Дрогобицькій міській громаді Дрогобицького району Львівської області.

село Снятинка
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Дрогобицький район
Тер. громада	Дрогобицька міська громада
Код КАТОТТГ	UA46020030300064034
Основні дані
Засноване	1060 рік
Населення	924
Площа	1.598 км²
Густота населення	578.22 осіб/км²
Поштовий індекс	82155[1]
Телефонний код	+380 3244
Географічні дані
Географічні координати	49°24′12″ пн. ш. 23°29′14″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	с. Снятинка, вул. Зелена 9
Карта
Снятинка
Снятинка
Мапа
Снятинка у Вікісховищі

Є Снятинський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ст.-дошкільний навчальний заклад» Дрогобицького району Львівської області^[2]

Снятинка поділяється на Горішній і Долішній кінець і Кут.

У 1866 році Артур Ґроттґер відвідав Снятинку, що належала Станіславу Тарновському, де виконав низку малюнків і олійних картин, зокрема: диптих, присвячений Січневому повстанню, та картони «Боротьба» і «Дух» для серії «Литва».

Історія

Снятинка поділяється на Горішній і Доліпній кінець і Кут. Селом протікав невеличкий Чорний Потік, який під час повені завдавав селянам багато шкоди. В Долішньому кінці знаходився вже згаданий панський фільварок граб'янки графині Марії Тарновськоoї, де працювали багато селян. Частина їх наймалася в Дрогобичі, дехто-у відомого будівничого Миколи Чаповського, який зводив хати, школи і мости по всіх довколипніх селах. В селі не бракувало своїх ремісників. Серед них столяри Микола Стефанків, Петро Бунь і Василь Сабат, шевці Курдинович, його сини Мар'ян і Володимир, також Михайло i Володимир Мартин, Василь i Володимир Молодецькі, кравц Губицький із синами, Михайло Викрикач, Микола Iльницький i Осип Турик, стельмахи Василь Косикі Павло Стефанків, ткачі Антін Нижник, Василь Нижник (німий), Олекса Свірняк, муляри Осип і Дмитро Мартини.

Iснували дві олійниці-у Василя Турика і Костя Клима, які займалися й пасічництвом. Серед заможних господарів доцільно назвати Дмитра Калічака, Миколу Берсзу, Миколу Хлоня, Миколу Стеця, Василя Сабата а також Стефанківа, Франківа, Войтанівського та Бунів. Решта були дрібними землевласниками. Три молочарі-жиди, скуповували за безцінь молоко, і два відкрили споживчі крамниці. Микола Турик також мав крамницю. Аби конкурувати з жидами, він у 1928р. разом 3 іншими господарями заснували свою споживчу кооперативу. У видолинку стояла дерев'яна церква св. Миколая, збудована у 1867 році.

Господарство Тарнавських було зразковим для всіх навколишніх сіл. Добротний кам'яний палац потопав у тутешньому дендропарку. Tінисті алеї, впорядкований фільварок, блакитні плеса ставків, окультурений ліс, мисливські угіддя, господарські будівлі, вимощена дорога - все свідчило про вишуканий смак та бережливості ставлення «патрона» села до довкілля. Останній зі снятинських графів Станіслав Тарновський вважався не тільки добрим господарником, але й великим любителем старовини, мистецтва, пристрасним книголюбом. В його маєтку часто відпочивали відомі діячі польської культури. Протягом 1860-х років тут кілька разів гостював талановитий польський художник Артур Гроттер і написав декілька картин. Відвідував Тарновських і Ян Матейко, який виконав портрет графа. Бажаними були в мастку художники Артур Готліб, товариш Івана Франка по навчанню в Дрогобицькій гімназії, та Юлій Коссак (чий батько був з Дрогобича).

Школа

Першу згадку про школу знаходимо у відомостях про польського художника Артура Гротгера, який в 1860р. на запрошення дідича Снятинки Станіслава Тарновського відвідав село, в нього відпочивав і змалював стареньку сільську «шкілку».

Протягом тривалого часу в Снятинці дяковчителем працював Ілля Микитин. Відомо, що в 1882 р. він прибув у Снятинку як дяковчитель. На самому початку навчав дiтей по хатах, бо не було приміщення. Мабугь, стара «шкілка» вже на той час не існувала.

3 часом дякові вдалося винаймити стару халупину на одну кімнату і влаштувати там «дяківку». В 1887р. дяк навчав десять хлопців віком від 10 до 17 років. Про Іллю Микитина збереглися ще деякі факти. Зокрема, в метричній книзі реєстрації шлюбів с такий запис: "В 1898р. Iлля Микитин, півець церковний в Снятинці, вдовець літ ", обряду руського, вінчався в костелі на Елисаветі, вдовиці літ 31 по Михайлі Чистоховськім, доньці Петра Веселовського, коваля у Вацевичах».

Дяковчителем він працював, до 1900р., коли в селі відкрилась державна народна школа. До самої смерті він одночасно виконував обов'язки сільського дяка, брав активну участь у громадському житті села, в організацї та роботі cільської «Просвіти».

ПЕРШИЙ ДИРЕКТОР ШКОЛИ

Протягом тривалого часу в Снятинській школі працював учителем і директором школи Іван Романяк, син Михайла Романяка і Антоніни з Романовських, дрогобицьких міщан. Народився Іван Романяк 10 червня 1881 року в Дрогобичі. Після закінчення школи на Зварицькому передмісті вступив до Самбірської вчительської ссмінарії і закінчив у 1900р. Відтак працював першим директором Снятинсыкої школи. Молодий вчитель відзначався великою працьовитістю і брав дуже активну участь у громадсько-культурному житі села як член церковного комітету, сільської «Просвіти», керівник і учасник драматичного гуртка. Доклав багато зусиль для будівництва нової школи (там зараз сільський клуб).

За його ініціативою в соті роковини з дня народження Т. Шевченка посадили два «Тарасові дуби». Був організатором спорудження в 1919 р. будинку для «Просвіти». Проживав у приміщенні школи. Мав найбільшу в селі пасіку кількістю до ста вуликів. Поза програмою викладав у школі як необов'язкові предмети пасічництво і садівництво. Практичні заняття проводив у шкільному саду і на власній пасіці. Завдяки йому в селі прижилися багато гарних сортів фруктових дерев і ягідних кущів.

У різний час село відвідували Іван Франко, видатна співачка Соломія Крушельницька, рідна сестра якої Марія Дроздовська певний час мешкала в Дрогобичі і часто гостювала в тутешнього вчителя Івана Романяка. 3 приходом радянських військ у 1939 р. нова влада заснувала у фільварку перший показовий колгосп на Дрогобиччині. Після німецько-радянської війни в маєтку Тарновських квартирувала спеціальна військова частина для боротьби з ОУН-УПА, після чого до 1959р. містився дитячий будинок. Надалі приміщения передали Снятинській основній школі.