Снігур Степан Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Снігур.

Степан Олексійович Снігур (25 листопада 1915(19151125), село Ріпинці, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — 16 березня 1995, місто Хотин Чернівецької області) — український письменник, педагог.

Снігур Степан Олексійович
Народився	25 листопада 1915(1915-11-25) Ріпинці
Помер	16 березня 1995(1995-03-16) (79 років) Хотин, Чернівецька область, Україна
Діяльність	педагог письменник
Alma mater	Чернівецький університет
Нагороди

Біографія

Народився в селянській сім'ї. Закінчив до війни педагогічний технікум у Кам'янці-Подільському, учительський інститут у Бердичеві, 1948 року — філологічний факультет Чернівецького університету. Учасник Великої Вітчизняної війни. Викладав українську мову та літературу на Поділлі (зокрема, до війни — у селі Гуменці Кам'янець-Подільського району) та Буковині. Жив у Хотині.

Творчість

П'єси «Полум'яні серця» (1959), «Полум'я» (1963), книга нарисів «Юнь іде в життя» (1961), повісті «Альпійська троянда» (1973), «Буревій» (1976), «Татів наган» (1992), збірка оповідань і новел «Коли приходить любов» (1993). Роман-есе «Сповідь» залишився в рукопису.

Література

• СНІГУР Степан Олексійович // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник Микола Богайчук — Чернівці: Букрек, 2005. — С. 253—254.
• [Некролог] // Літературна Україна. — 1995. — 6 квітня. — С. 4.
• Гусар Ю. Полум'яне серце Степана Снігура / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2010. — 29 жовтня (№ 82). — С. 3.