Соболь Микола Олександрович

Микóла Олекса́ндрович Сóболь (19 лютого 1910(19100219), село Велика Рублівка, тепер Полтавського району Полтавської області — 22 квітня 1991, Київ) — радянський партійний і державний діяч українського походження. Член ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Член ЦК КПУ в 1956—1976 роках. Член Президії-Політичного бюро ЦК КПУ в липні 1963 — березні 1972 року. Депутат Верховної Ради Української РСР 5-го і 7–8-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 6–8-го скликань

Соболь Микола Олександрович
Соболь Микола Олександрович
Перший заступник голови Ради Міністрів УРСР
18 березня 1966 — 31 березня 1972
Попередник	Грушецький Іван Самійлович
Наступник	Семичасний Володимир Юхимович
Перший секретар Харківського промислового обласного комітету КП України
січень 1963 — липень 1963
Наступник	Ващенко Григорій Іванович
Перший секретар Харківського обласного комітету КП України
2 березня 1961 — січень 1963
Попередник	Титов Віталій Миколайович
Наступник	Ващенко Григорій Іванович
Народився	19 лютого 1910(1910-02-19)  Російська імперія Харківська губернія, Богодухівський повіт, Велика Рублівка
Помер	22 квітня 1991(1991-04-22) (81 рік)   СРСР УРСР Київ
Відомий як	державний діяч, чиновник, політик
Країна	СРСР
Освіта	Харківський механіко-машинобудівний інститут
Alma mater	НТУ «ХПІ»
Політична партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соболь .

Життєпис

Народився 19 лютого 1910 року в селі Велика Рублівка Харківської губернії, нині Полтавського району Полтавської області в родині учителя.

У 1929 році закінчив профтехшколу в місті Богодухів Харківської області. У 1929—1931 роках працював техніком із холодної обробки металу на Харківському паровозобудівному заводі. З 1931 року навчався в Харківському механіко-машинобудівному інституті.

У 1936 році закінчив Харківський механіко-машинобудівний інститут за фахом інженер-механік. У 1937—1941 роках працював помічником (заступником) начальника відділу технічного контролю, начальником відділу експлуатації, начальником дизельного відділу, начальником цеху, завідувачем (начальником) виробництвом Харківського машинобудівного заводу імені Комінтерну.

Член ВКП(б) з 1939 року.

З 1941 року — начальник цеху, начальник бюро технічного контролю машинобудівного заводу в місті Нижній Тагіл, а з 1943 року, після відновлення радянської окупації Харкова, — начальник ремонтної бази, начальник відділу технічного контролю виробництва на Харківському заводі транспортного машинобудування імені Малишева.

З 1949 року — головний інженер, а з 1954 по 1958 рік — директор Харківського заводу № 75 імені Малишева.

8 січня 1958 року затверджений Президією ЦК КПУ головою Державного науково-технічного комітету Ради міністрів Української РСР, однак вже 1 березня 1958 року це рішення скасували.

З 1 березня 1958 до липня 1960 року — голова раднаргоспу Харківського економічного регіону.

З 30 липня 1960 до 29 березня 1961 року — голова Української Ради народного господарства.

З березня 1961 до січня 1963 року — 1-й секретар Харківського обласного комітету КПУ, з січня до липня 1963 року — 1-й секретар Харківського промислового обласного комітету КП України.

2 липня 1963 — 15 березня 1966 року — 2-й секретар ЦК КПУ.

18 березня 1966 — 31 березня 1972 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів УРСР.

Делегат XIX, XX, XXI, XXII, XXIII з'їздів КПРС та XIX, XX, XXI, XXII, XXIII з'їздів КПУ.

З 31 березня 1972 року — на пенсії. Помер 22 квітня 1991 року. Похований в Києві.

Участь в створенні Харківського метрополітену

На початку 60-х років у Харкові не одноразово підіймалося питання щодо побудови у місті підземної магістралі. 12 грудня 1962 року, на 2-ї сесії Верховної Ради СРСР депутат Соболь, на той час перший секретар Харківського обласного комітету КП України заявив^[1]:

Назріла необхідність будівництва в Харкові метрополітену. Ми просимо підтримати наше бажання та передбачити у 1963 році початок проектних робіт, а в 1965-1966 роках – початок будівництва першої черги харківського метро. Одночасно просимо у роки підготовки та будівництва метрополітену значно більше виділяти Харкову машин та поповнення автобусного, тролейбусного та трамвайного парку

Подальшу роботу щодо затвердження побудови у Харкові метрополітену продовжив Ващенко Г. І., який зайняв посаду першого секретаря Харківського обласного комітету КП України після Соболя (1963).

Нагороди та премії

Нагороди

• два ордени Леніна (9.07.1966, 18.02.1970)
• чотири ордени Трудового Червоного Прапора (1960)
• орден «Знак Пошани» (1941)
• орден Червоної Зірки (.02.1943)
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (7.08.1946)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (23.01.1947)
• медалі

Премії

У 1951 році нагороджений Сталінською премією.

Особисте життя

• Дружина — Валентина Григорівна Соболь (1912—1995)
  • Син — Валентин Миколайович Соболь
  • Дочка — Ольга Миколаївна Соболь.