Сокальський Петро Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сокальський.

Сока́льський Петро́ Петро́вич (14 (26) вересня 1832(18320926), Харків, Російська імперія — 30 березня (11 квітня) 1887, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — український композитор, громадський діяч і журналіст. Брат Івана Сокальського. Організував Товариство аматорів музики (пізніше — Одеське філармонічне товариство).

Петро Сокальський
Зображення
Основна інформація
Дата народження	14 (26) вересня 1832(1832-09-26)
Місце народження	Харків, Російська імперія
Дата смерті	30 березня (11 квітня) 1887(1887-04-11) (54 роки)
Місце смерті	Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Перший Християнський цвинтар
Роки активності	1858—1887
Громадянство	Російська імперія
Національність	українець
Професія	композитор, громадський діяч, журналіст
Освіта	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Інструменти	фортепіано
Жанр	опера
Колективи	Одеське філармонічне товариство
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Брати, сестри	Сокальський Іван Петрович і Сокальський Микола Петровичd

Життєпис

Петро Петрович Сокальський народився 26 вересня 1832 року в українському місті Харків, що на той час входило до складу однойменної губернії Російської імперії. Батько композитора Петро Іванович Сокальський ( 1794-1858) був професор політекономії Харківського університету. Мати Ольга Петрівна померла, коли хлопчик мав п"ять років. Батько одружився вдруге.

У 13 років Петро закінчив п"ятирічну школу Зимницьких. А потім три роки чекав вступу до університету. Проте час не марнував - склав для себе сувору програму занять. До програми входили заняття музикою, хімією, читання.

1852 року Петро закінчив природничий факультет Імператорського Харківського університету, після чого працював учителем мінералогії, зоології та ботаніки у Катеринославській гімназії (1852-53). Згодом переїхав до Одеси. Дістає посаду старшого вчителя в Другій гімназії. Але молодого природника призначають ... вчителем історії. І він змінив роботу - став інспектором єврейських шкіл. Потрапивши у безвихідь, Сокальський подав у відставку і повернувся до Харкова для роботи над дисертацією.

У 1855 році здобув звання магістра з хімії. Протягом 1855—1857 років був особистим секретарем російського консула у місті Нью-Йорк. У свій вільний час займався опрацюванням записаних ним у Харківській губернії українських народних пісень.

Повернувшись в Україну, від 1859 року працював у газеті «Одесский вестник», яку видавав його брат Микола Петрович Сокальський. Публікував свої статті у газеті «Санкт-Петербургские ведомости»^[ru] та журналі «Время»^[ru]. Протягом 1862—1863 років навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії, яку не закінчив через від'їзд до Одеси.

В Одесі 1864 року заснував Товариство аматорів музики (пізніше — Одеське філармонічне товариство). Згодом став організатором хору, читання лекцій з історії і теорії музики, акустики та музичної естетики. Брав участь у першому Російсько-музичному конкурсі, на якому отримав премію за написану ним кантату «Бенкет Петра Великого». Протягом 1875—1876 років перебував у Болгарії як військовий кореспондент, не забуваючи записувати народні пісні, які пізніше використав у своїх творах.

Багато років виступав на сторінках преси з публіцистичними, літературно-музичними критичними статтями і фейлетонами. Від 1869 був секретарем Товариства сільського господарства Південної України та редактором його «Записок…», редактор і видавець газети «Одесский вестник» (1872—76). Автор праць «Що робити молодій Росії, щоб попередити кризу у шкільному виробництві» (1880, 1903), «Малоросійська національність поряд із польською», в якій викладалися взаємини між Польщею, Україною та Росією, капітальної музикознавчої роботи «Руська народна музика, російська і українська, в її будові і ритмічній відмінності від основ сучасної гармонічної музики» (1888, 1959)^[1].

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.^[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар зруйновано. На його місці відкрито «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частину передано місцевому зоопаркові. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Сокальського відсутні.^[3]

Композитором став і племінник та учень Петра Сокальського - Володимир Іванович Сокальський (1863-1919).

Творчість

Творчий доробок композитора склали понад сто творів, серед яких опери:

• «Мазепа» (1859, за поемою Олександра Пушкіна «Полтава»),
• «Майська ніч» (1863, за повістю Миколи Гоголя),
• «Облога Дубна» (рос. Облога Дубно; 1878, за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба»).
  • музика: Петро Сокальський, лібрето: Петро Сокальський (прим.: лібрето російською мовою: вперше надруковано посмертно у Санкт-Петербурзі у 1884 році)

Кантата

• «Бенкет Петра Великого» (1859).

Балада

• «Слухай» на слова Івана Гольц-Міллера.

Близько 40 фортепіанних творів, понад 40 романсів, серед яких на слова Тараса Шевченка

• «Утоптала стежечку»,
• «Полюбила молодого козака дівчина».

Збірки:

• «Про музику в Росії» (1862),
• «Руська народна музика, російські і українські в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики» (1888),
• «Малоросійські і білоруські пісні» (1903).