Сокальський повіт

Сокальський повіт (пол. Powiat sokalski)^[1] — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР.

Сокальський повіт

Округ	Жовківський (до 1867)
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Сокаль
Створений	1854
Площа	1344,74 км² (1880)
Населення	80 394 (1880)
Найбільші міста	Сокаль, Белз

Сокальський повіт
Основні дані
Країна:	Польська республіка (1918—1939)
Воєводство:	Львівське
Утворений:	1920
Населення:	109 100 (1931) р.
Площа:	1324 км²
Густота:	82 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр:	Сокаль
Міські гміни:	2
Сільські гміни:	8
Мапа повіту
Повітова влада

Австро-Угорщина

Утворений 1867 року.

ЗУНР

У складі Львівського воєводства

Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Адміністративний поділ

Сокальський повіт

1 січня 1926 р. з гміни (самоврядної громади) Стенятин Сокальського повіту вилучено оселі на розпарцельованій (розділеній) частині фільварку Розалівка і нерозпарцельовану частину та утворено з них самоврядну гміну Станіславівка^[2].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 25 березня 1930 . вилучена частина сільської гміни Бишів Сокальського повіту Львівського воєводства і з неї утворена самоврядна сільська гміна Ряшовичі того ж повіту і воєводства^[3].

1 квітня 1930 р. вилучена частина сільської гміни Сілець Белзький Сокальського повіту Львівського воєводства і з неї утворена самоврядна сільська гміна Завоня того ж повіту і воєводства^[4].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 10 квітня 1934 р. село Тишиця передане з Сокальського повіту Львівського воєводства до Кам'янецького повіту Тарнопольського воєводства^[5]

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ^[6] на сільські гміни шляхом об’єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об’єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)

1. м. Сокаль
2. м. Белз

Сільські ґміни

Кількість:

1920-1926 рр. — 99

1926-1930 рр. — 100

1930-1934 рр. — 102

1934 рр. — 101

1934-1939 рр. — 8

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Белз	Безеїв, Будинин, Ванів, Вербіж, Вижлув (Вижлів), Витків, Ворохта, Гора, Жужіль, Куличків, Махнівок, Миців, Осердів, Перемислів, Пивовщина, Прусинів, Себечів, Тушків, Хлоп’ятин, Цеблів	20
2	Ґміна Варяж Місто	Варяж Місто, Варяж Село, Винники, Довжнів, Городище Варязьке, Гільче, Жнятин, Костяшин, Лещків, Ліски, Лівче, Лубів, Переводів, Русин, Сулимів	15
3	Ґміна Корчин	Бишів, Гоголів, Збоїська, Корчин, Поздимир, Радванці, Рожджалів, Ряшовичі (з 25.03.1930), Торки, Яструбичі	10
4	Ґміна Кристинополь	Бендюга, Боратин, Глухів, Добрячин, Жабче Муроване, Завишня, Клюсів, Кристинополь, Маджарки, Новий Двір, Острів, Поториця	12
5	Ґміна Пархач	Волсвин, Городище Василіянське, Завоня (з 01.04.1930), Пархач, Сілець	5
6	Ґміна Скоморохи	Барані Перетоки, Городиловичі, Ільковичі, Печигори, Свитазів, Скоморохи, Станіславівка (з 01.01.1926), Стенятин, Теляж, Ульвівок	10
7	Ґміна Тартакув Място	Бобятин, Волиця Комарева, Горбків, Зубків, Комарів, Копитів, Лещатів, Лучичі, Переспа, Первятичі, Спасів, Шарпанці, Тартаків місто, Тартаків, Тартаковець	15
8	Ґміна Хоробрув	Бояничі, Войславичі, Гатовичі, Конотопи, Мошків, Ниновичі, Нісмичі, Опільсько, Савчин, Старгород, Тудорковичі, Угринів, Хоробрів, Шмитків	14
передано до Кам'янецького повіту Тарнопольського воєводства		Тишиця (до 10.04.1934)	1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Період СРСР

27 вересня 1939 р. територія повіту була зайнята радянськими військами, але Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною Сталін обміняв Закерзоння на Литву і до 12 жовтня радянські війська відійшли за Буг і Солокію, тому північно-західну частину повіту на лівому березі Бугу і Солокії передали німцям (включена до Грубешівського повіту Дистрикту Люблін Генеральної губернії, в 1944 р. віддана Польщі). Більша частина повіту залишилася за СРСР і 27 листопада 1939 р. включена до новоствореної Львівської області. 17 січня 1940 р. територія повіту поділена на Шевченківський і Сокальський райони.

Пострадянська Україна

Сьогодні більша частина території колишнього Сокальського повіту входять до складу Сокальського та Радехівського районів Львівщини - колишні міські ґміни Белз та Сокаль, колишні сільські ґміни Корчин, Кристонополь, Пархач, Скоморохи, Тартакув Място, Хоробрув - повністю, ґміна Белз - села Безеїв (колишнє), Ванів, Жужель, Куличків, Низи, Перемислів, Себчів, Цеблів, ґміна Варенж Място - села Варяж, Лешків, Лубнів, Русин.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 66% населення повіту^[7].

У 1939 році в повіті проживало 116 880 мешканців (76 675 українців греко-католиків — 65,57 %, 13 145 українців-латинників — 11,24 %, 10 185 поляків — 8,71 %, 2 870 польських колоністів — 2,45 %, 13 785 євреїв — 11,79 % і 270 німців — 0,23 %)^[8].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 109 111 населення ніби-то було аж 42 851 (39,27%) поляків при 59 984 (54,98%) українців, 5 917 (5,42%) євреїв і 136 (0,12%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.