Соколов Юрій Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Соколов Юрій.

Ю́рій Дми́трович Соколо́в (14 (26) травня 1896(18960526), станиця Лабинська, Кубанська область, Російська імперія — 2 лютого 1971, Київ, УРСР, СРСР) — київський, російський і український радянський механік і математик, дослідник і викладач, професор. Член-кореспондент АН УРСР з 1939 року, був одним з групи професорів, які підтримали ідею і долучилися до створення КІБІ (КНУБА) на базі будівельного відділення КПІ, певний час працював у КІБІ (КНУБА) завідувачем кафедри вищої математики.

Соколов Юрій Дмитрович
рос. Юрий Дмитриевич Соколов
Ім'я при народженні	рос. Юрий Дмитриевич Соколов
Народився	14 (26) травня 1896(1896-05-26) Лабинськ
Помер	2 лютого 1971(1971-02-02) (74 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище[1]
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Галузь	механіка і математика
Заклад	Київський політехнічний інститут
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Граве Дмитро Олександрович
Аспіранти, докторанти	Курпель Микола Степановичd[2] Anton Yurievich Luchkad[2] Vasilii Ivanovich Tivonchukd[2] Valentina Pavlovna Filchakovad[2]
Членство	АН УРСР[1]
Відомий завдяки:	член-кореспондент АН УРСР (з 1939)
Нагороди	Медаль «За оборону Києва» Праведник народів світу (1984)

Життєпис

Народився у станиці Лабинській Кубанської області у сім'ї представників козачого сословія, ймовірно виходець з середовища лінійних козаків, переважну більшість яких складали козаки-донці, нині це місто Лабинськ Краснодарського краю РФ.

По закінченні Київського університету (1921) постійно працював в АН УРСР. З 1934 завідував відділом механіки, згодом теорії диференціальних рівнянь; одночасно — професор кількох вузів Києва.

Старший науковий співробітник Інституту фізики та математики (1943—1944), член вченої ради, завідувач відділу механіки Інституту математики (1944—1945); в окупованому Києві — директор Астрономічної обсерваторії університету.^[3] Під час відступу німецьких окупантів співробітники обсерваторії на чолі з Юрієм Дмитровичем врятувати бібліотеку і майно обсерваторії від вивезення в Німеччину, за що в 1968 Соколов Ю. Д. був нагороджений медаллю «За оборону Києва».^[4]

Наукова діяльність

Автор понад 100 наукових праць (зокрема п'яти монографій).

Основні праці присвячені питанням небесної механіки (теорія «співударів» у класичній і узагальненій задачі небесних тіл), гідромеханіки (теорія фільтрації ґрунтових вод) та теорії диференціальних й інтегральних рівнянь (ввів нову приблизну методу «осереднення функціональних поправок»).

Рятівник євреїв, звання «праведник народів світу»

Разом з дружиною Марією у 1984 р. визнаний праведником народів світу за участь у порятунку свого учня, математика Симона Зуховицького (доктор фізико-математичних наук, професор Зуховицький Семен Ізраїльович^[ru] (1908—1994)), якому родина Соколових надавала притулок у своєму будинку в Києві з жовтня 1941 до листопада 1943.^[5] в часи масового знищення представників єврейського народу на теренах Українського комісарства у складі Німецького царства 1940х рр. себто окупанованої гітлерівцями і їх союзниками Української держави (республіки) (УРСР), яка на той час саме перебувала у складі Радянської союзної держави (СРСР).

Поминання

Як людина, охрещена батьками у дитинстві в православну християнську віру (руську і українську) очевидно може поминатись в православних храмах і монастирях, хоча за життя навряд чи був особливо церковним.

Також поряд з кафедрою, де він викладав встановлена меморіальна дошка, часом його згадують у різноманітних публікаціях присвячених історії української науки у радянську епоху, ще одною доброю згадкою про нього є діяльність заснованого ним КІБІ і кафедри вищої математики у її складі, так само як і багатьох людей, які вчилися у його учнів чи мають відношення до КІБІ і кафедри вищої математики у його складі.