Сокольський Сергій Олексійович

Сергі́й Олексі́йович Соко́льський (Єршов) — один з найвидатніших майстрів дореволюційної естради, сатирик, «король куплету».

Сокольський Сергій Олексійович
Сергій Сокольський (1916)
Сергій Сокольський (1916)
Ім'я при народженні	Сергій Єршов
Народився	1881(1881)
Помер	8 лютого 1918(1918-02-08) Київ, Маріїнський парк
Громадянство	Російська імперія →  УНР
Діяльність	сатирик, «король куплету»
Роки діяльності	1908—1918
Сокольський Сергій Олексійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сокольський.

Життєпис

Народився 1881 року.

Батько його працював в невеличких цирках. Сокольський починав працю в ярмарковому балагані як акробат на трапеції.

1908 року почав виступати у так званому «рваному» та «босяцькому» жанрі в шантанах, на відкритих сценах, театрах мініатюр.

Весь репертуар писав сам — монолог в образі, сюжетна замальовка, куплет, пісенька, балада, куплети супроводжував танцем. Виступав з «грандіозним дивертиментом» — «Ермітаж» 1913, київський театр Соловцова, 1914, в 1915-16 — петроградський театр В. Лін. Багато записувався на грамплатівки.

В грудні 1916 їздив з виступами на німецький фронт. Оптимістично сприйняв Лютневу революцію 1917 року, проте швидко оптимізм в його виступах змінився на болісні роздуми.

8 лютого 1918 у Маріїнському парку Києва розстріляний щойно прийшлими більшовиками.

Йому приписують авторство вислову

«любовь не картошка,

не бросишь в окошко.»

Так, як і інший куплетист — Юлій Убейко, захоплювався авіацією, в Одесі літав з Борисом Россінським. Россінський присвятив йому вірші.

"Сергій Сокольський, цей куплетист, артист маленьких театрів, веселий оповідач, був одним з небагатьох щирих і відвертих ворогів більшовизму... І коли тепер бачиш і чуєш, як подвизаються по маленьких театрах всякі куплетисти, приладжуються ті колишні сміливі й веселі люди, що вміли викликати усмішку на устах запеклих членів трибуналу та примусити свого ката при гільйотині розпливтись у широкому і дурному усміхові; пригадується й цей герой Сергій Сокольський, що не був українцем, любив єдину Росію, все ж таки в критичний момент пішов разом з українцями, коли замість слів застрекотіли рушниці та почали бухкати гармати."

«Ослине копито». «Нова Рада». — 1918. — 27 серпня. Андрій Ніковський

Джерела

• Сергій Сокольський
• Матеріали до електронної хрестоматії
• Інститут історії України
• У «дідуся» російської авіації(рос.)