Солодовник Олег Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Солодовник.

Олег Петрович Солодовник (нар. 11 грудня 1966, Дніпропетровськ, УРСР) — радянський, російський та український футзаліст, нападник, по завершенні кар'єри — футзальний тренер.

Олег Солодовник
Особисті дані
Повне ім'я	Олег Петрович Солодовник
Народження	11 грудня 1966(1966-12-11) (58 років)
	Дніпропетровськ, УРСР
Громадянство	СРСР→ Росія→ Україна
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1978—? 1980—1983	ДЮСШ-12 (Дніпропетровськ) Дніпро-75 (Дніпропетровськ)
Професіональні клуби (футзал)
Роки	Клуб	І (г)
1989—1991 1992—1994 1994 1994 1994—1996 1997—1999 1999—2000	«Механізатор» «Діна» «Челябінець» «Піттсбург Стінгерс» «Механізатор-Металіст» «Інтеркас» «Шахтар»	10 (1) 66 (19) 9 (1) 28 (15) 62 (?) 66 (?) 35 (?)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1991 1992 1992 1995—1996	СРСР СНД Росія Україна	4 (0) 6 (2) 6 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
2000—2010 2010—2012 2012—2014 2014—2015 2017—2020 2020—	«Шахтар» «Іберія Стар» «Єнакієвець» «Мунайши» «Актобе» «Байтерек»
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Солодовник розпочав займатися футболом 1978 року в дніпропетровській ДЮСШ-12. Перший тренер - Геннадій Григорович Шур. В період 1980-1983 рр. займався у футбольній школі «Дніпро-75»^[1], звідки його відрахував тренер Герман Кудзієв як неперспективного гравця.

1989 року він був запрошений до складу місцевого футзального «Механізатора». У його складі Олег виграв єдиний кубок СРСР з міні-футболу, а також взяв участь в чемпіонаті СРСР з футзалу. Непогано проявивши себе, отримав запрошення в московську «Діну».

У складі «Діни» Солодовник провів три сезони, за які тричі виграв чемпіонат країни і двічі ставав володарем кубка. Покинувши московський клуб, Олег трохи пограв в челябінському «Феніксі», після чого на третину року виїхав до США, де виступав за клуб CISL «Піттсбург Стінгерс». Після виступів у США Солодовник повернувся в Україну. Там він грав за «Механізатор-Металіст», «Інтеркас» та «Шахтар».

Кар'єра в збірній

Олег Солодовник взяв участь в практично усіх матчах збірних СРСР та СНД з футзалу. А в складі збірної Росії взяв участь у чемпіонаті світу 1992 року. На цьому турнірі росіяни посіли 3 місце в групі C, де поступилися збірним Іспанії та США, але випередили збірну Китаю. Пізніше Олег дебютував і за збірну України. У футболці української збірної виступав на дебютному для неї чемпіонату світу 1996 року в Іспанії, де вона посіла 5 місце.

Кар'єра тренера

2001 року Солодовник очолив донецький «Шахтар»^[2], в якому трохи раніше завершив кар'єру гравця. Він пробув біля керма команди понад вісім років, за які п'ять разів виграв український чемпіонат, тричі брав кубок і суперкубок, в результаті чого став одним з найтитулованіших тренерів України. Але на початку 2010 року керівництво донецького клубу відправило його у відставку. Деякий час по тому він очолив грузинський клуб «Іберія Стар».

Провівши в Грузії півтора року, Солодовник покинув її і до 2014 року тренував «Єнакієвець»^[3]. Після розформування клубу через військову агресію Росії на Сході України, очолив казахський Мунайши (Жанаозен)^[4][5]. Проте незабаром у клуба розпочалися фінансові проблеми. Через рік на базі футбольного клубу «Актобе» була створена футзальна команда і на запрошення президента ФК «Актобе», Олег Петрович був призначений головним тренерів футзальної команди «Актобе». У перший рік роботи (2016/17), став бронзовим призером чемпіонату Казахстану, другий сезон став для Олега Петровича більш ніж успішним — вихід у фінальну стадію чемпіонату Казахстану (2017/18) і завоювання вже срібних медалей, які дали «Актобе» право грати в елітному раунді кубка УЄФА. 8 червня 2020 року термін дії контракту Солодовника з «Актобе» завершився і він залишив команду^[6].

9 вересня 2020 року очолив казахський «Байтерек»^[7].

Досягнення

Як гравця

• Кубок СРСР
  • Володар (1): 1991

• Чемпіонат СНД
  • Чемпіон (1): 1992

• Чемпіонат Росії
  • Чемпіон (2): 1992/93, 1993/94

• Кубок Росії
  • Володар (2): 1992, 1993

• Кубок Вищої ліги
  • Володар (1): 1993

• Чемпіонат України
  • Чемпіон (1): 1999
  • Срібний призер (2): 1997, 1998

• Кубок України
  • Володар (2): 1994/95, 1995/96
  • Фіналіст (1): 1997/98

Як тренера

• Чемпіонат України
  • Чемпіон (5): 2002, 2004, 2005, 2006, 2008

• Кубок України
  • Володар (3): 2003, 2004, 2006

• Чемпіонат Грузії
  • Чемпіон (1): 2011

• Чемпіонат Казахстану
  • Срібний призер (1): 2017/18
  • Бронзовий призер (1): 2016/17

Відзнаки

• Заслужений тренер України