Солунська болгарська чоловіча гімназія

Солунська (Салоницька) болгарська чоловіча гімназія «Святі Кирило та Мефодій» (болг. Солунската българска мъжка гимназия „Св. св. Кирил и Методий“) — перша болгарська чоловіча гімназія в Македонії, один з найвизначніших центрів болгарської просвіти.

Салоницька гімназія 1891

Гімназію було засновано восени 1880 року в місті Салоніки й існувала до 1913 року. Наступником Салоницької гімназії вважається Національна гуманітарна гімназія «Святі Кирило та Мефодій» у Благоєвграді, Піринська Македонія, Болгарія.

Документ Салоницької болгарської чоловічої гімназії 1884 року

Гімназія та політична боротьба

Свято в гімназії з нагоди 11 травня

Як і все болгарське суспільство в Салоніках, після 1893 року учні та вчителі гімназії були розділені на два табори — «революціонери» й «еволюціоністи». Гімназія була одним із центрів боротьби між двома течіями.^[1]

Погляди прибічників еволюційного розвитку пов'язані з позицією екзархів щодо необхідності продовження культурно-просвітницького й економічного розвитку населення Македонії легальними засобами.^[1]

Революціонери були прихильниками ідей щодо підготовки збройної боротьби за автономію Македонії.^[2] Багато випусників гімназії приєдналися до анархічної групи салонікських атентатів.

З 2 до 4 січня 1903 року в кабінеті фізики проводились засідання Салоницького конгресу, на якому було прийнято рішення про підготовку до Ілінденського повстання.^[3] 22-24 квітня 1910 року в гімназії проводилось Перше загальне засідання Болгарської Матиці.^[4]

Відповідно до сучасної македонської історіографії, суперечки спалахували між учнями й учителями з болгарським і македонським самоусвідомленням.

Гімназія в художній літературі

Іван Вазов присвятив гімназії вірш «Візит до Салоницької гімназії», частину циклу «Македонські сонети». Приводом для написання віршу стало його відвідання гімназії 1884 року.

Директори й учителі гімназії

Учителі гімназії 1890 року

В гімназії викладали відомі болгарські вчені та просвітники. Першим директором вважається Божил Райнов. Кузман Шапкарев керував гімназією перший рік як головний учитель, а другий — як наглядач.^[5][6]

Директори

• Кузман Шапкарев — (1880–1881) (головний учитель)
• Божил Райнов — (1881–1883)
• Георгі Канділаров — (1883–1887)
• Константин Стателов — (1888)
• Начо Начов — (1888–1891)
• Димитр Хаджиіванов — (1891–1892)
• Васил Кинчов — (1892–1893)
• Михаїл Сарафов — (1893–1896)
• Анастас Наумов — (1896–1897)
• Христо Матов — (1896 — ?)
• Нікола Начов — ?
• Атанас Ченгелев — ?
• Антон Попстоїлов — (1907–1909)
• Тодор Дечев — (1909–1912)
• Георгій Белев — (1912–1913)

Учителі

• Васил Кинчов (1888–1891), учитель хімії
• Владислав Алексієв (1884–1962), юрист
• Григор Пирлічев, письменник
• Герче Петров (1895–1897), революціонер
• Іван Караджов (1875–1934), революціонер
• Константин Величков (1890–1891), письменник і політик
• Трайко Кітанчев, публіцист і революціонер

Відомі вихованці

• Андрій Ляпчев, політик, прем'єр-міністр Болгарії
• Борис Сарафов, революціонер
• Гоце Делчев, революціонер
• Даме Груєв, революціонер
• Євтим Спространов, публіцист і громадський діяч
• Тодор Александров, революціонер, лідер ВМРО протягом 1919-1924
• Іван Михайлов, революціонер, лідер ВМРО протягом 1924-1934