Солівар (Пряшів)

Солівар — п'ятий район обласного міста Пряшів, розташований в південно-східній частині міста.

Солівар Пряшів
Загальна інформація
48°58′44″S 21°16′11″V
Країна	Словаччина
Район	Пряшівський
Адмінодиниця	Пряшів
Місцезнаходження	Пряшів
Населення	10 799 (2019)
Поштовий індекс	080 05
Заклади освіти та культури	Музей видобування солі - "Солівар"
Карта
Солівар у Вікісховищі

Спочатку ішлося про три незалежні муніципалітети (які були об'єднані лише на початку 20 століття):

• Солівар (офіційна назва з 1928; історично також відомий як: Соляний замок (Soľnohrad), «Слана» (Slaná), «Шляна» (Sľaná), «Шовар» (Šovár / Šóvár)^[1][2][3]; в періоді з 1918—1928 рік офіційними назвами були: Соляний замок, «Слана» або Соляний замок (Soľný hrad); угорською — «S(o)óvár», однак, з 1873 р. Tótsóvár; німецькою «Salzburg»^[2])
• Сольна копальня (Soľná Baňa) (згідно сучасного правопису: Soľná baňa; інші назви: «Baňa», «Solivar», угор. «Sóbánya»)^[1][2]
• Шваби (інші назви: німецький Соляний замок (Nemecký Soľnohrad), Šovár, Šóvár; угор. «Németsó(o)vár»).^[1][2][4]

У 1960 році райони Сольна копальня та Шваби були приєднані до району Солівар (іноді зазначається, що Солівар після свого розширення тимчасово був називаний «Великий Солівар». Постановою Окружного народного комітету від 29 липня 1971 року № 102 розширений Солівар було приєднано до міста Пряшів.

Солівар має свою історію, пов'язану насамперед з видобутком солі в цьому регіоні, що надалі й відобразилось в його назві.

Розташування та геологія

Солівар знаходиться у північній частині Кошицької улоговини, біля русла ріки Секчов, на малих пагорбах, приблизно в 3 км на південний схід від центра міста Пряшів. Верх ґрунтів складається з вапняку, а частина ґрунту, де містяться поклади солі покритий глиняною та дрібним камінням. Східні та південносхідні ґрунти покриті молодшими та старшими потоками, котрі беруть свій початок у Солоних горах. Тут бере свій початок багато солоних, мінеральних струмків та потоків. В цілому, цей район має бурі, кам'янисті, болотяні ґрунти та в меншій мірі - бурі лісові, заплавні та карбонатові ґрунти.^[5]

Регіональна територія Солівара на півночі межує із Шалґовіком, на південний схід із Теряковцями, на сході з Руською Новою Всею, на південному сході з Кокошовцями та Дуловою Всею, на півдні з Заборським і Петрованами, на південному заході з Ганиською, та на заході з Пряшівем.

Самоврядування

Комітет міського округу № 5 (Солівар, Соляна копальня, Шваби) є окремим виборчим округом (у місті їх всього є сім). Солівар представляється чотирма депутатами в міській раді м. Пряшів (загалом міська рада має 31 депутата). На виборчий період 2018—2022 років були обрані депутатами: Петера Крайняка (голова), Людовіта Малаґу, Володимира Фельбабу, Мирослава Бенко.

Історія

Першим поселенням на цій території історично було слов'янсько-словацьке поселення Соль (зі слов. — сіль). У 12-13 столітті, це місце стало угорським селищем під назвою Шовар, а починаючи від 16. століття це все було перетворено на шахтарське поселення Сольна Баня (дослівно — Соляна копальня). У 1223 р. король Бела IV. подарував струмок Соляний потік (Soľný potok) разом із Соляним замком Богумілу та Герібану Хипкацьким. У 1262 р. король Бела IV дав дарчу. У1332 р. виникла самостійна парафія Солівару. Солівар стає соляною копальнею від початку правління родини Шоошовців (15 століття). З 1570 року починає з'являтися у писемних джерелах назва Соляна копальня (Soľná baňa). 1571 р. стає початком копання царської соляної копальні (155 м), під керівництвом графа Сальма зі Спиша. Згодом, копальня отримала назву «Леопольд». Перше видобування солі відбулося у 1572 р.. У1674 р. почалося будівництво одноповерхової барокової будівлі (складу) та лебідки, над копальнею^[6]. У 1728 р. створено окремий департамент солі в Угорщині, управління яким було доручено початково німцям. Після затоплення шахт в 1752 р. відбулася заміна технологій видобутку солі. Згодом, в 1757 парафіяльним костелом стає костел Пресвятої Трійці, в у 1780 р. надбудували другий поверх над складською будівлею, покритою деревом, а на початку XVIII ст. добудовано фасад і вежу в класичному стилі з баштовим годинником. У 1799 році імператор Франц II затвердив документ, яким заснував поселення з робітників Шовару, які мешкали в його околицях, власним статутом і місцевою поліцією. В районі діяла загальною рівністю перед законом. Поселення звільнялося від землевласників, і дістало право на створення власного суду у справах дрібних правопорушень, а окрім цього селище звільнялося від військової повинності. У 1800 будівництво солеварні «Франтішек» (слов. František), а в1806 р. будівництво другої солеварні «Фердинанд» (слов. Ferdinand). Початок третього періоду видобутку солі прирав на 1918 рік. Через рік сталася велика пожежа, в якій згоріла солеварня Франтішек, через що, згодом в 1924 р. було припинено роботи в старих солеварнях. 7 березня 1925 року було введено в експлуатацію нову вакуумну солеварню «Президент Масарик» (слов. Prezident Masaryk). У 1931 р. знесено варницю солі «Фердинанд».

Під час другої світової війни, у 1944 р. поселення Соляна Копальня було спалене через допомогу партизанам нацистськими військами^[7], а вже 19 лютого 1945 відбулось звільнення Солівару силами радянської армії, під супроводом генерала Петрова.

З 1946 р. стався перехід на нову технологію вилуговування солі зі свердловин з поверхні. У 1960 р. (або ж 1970)відбулося приєднання населених пунктів Соляна Копальня та Шваби до громади Солівар. В 1970 р. було проголошено Солівар національною культурною пам'яткою, а через рік - 29 липня 1971 року, громаду Солівар включено до міста Пряшів, як її окрему частину. Починаючи з 1984 р. об'єкти Нового Солівару (із 1925 року) занесені до Центрального реєстру земельних фондів під номером 4239. 18 травня 1986 року сталася пожежа, через яку згоріла унікальна дерев'яна конструкція даху у формі квадрата^[8].

У 2008 році видобуток солі сягнув 100 т. тонн, а вже в червні 2009 р. оголошено банкрутство фірми «Солівари» (слов. SOLIVARY), акціонерного товариства «Пряшів», та після 439 років припинено видобуток солі із родовища «Соляна копальня». У 2010 році вирішувалися питання із витоком соляного розчину на території Соляної копальні, і після їх вирішення у 2016 р. відбулась реконструкція Солівару, після чого, від початку 2017 року Солівар стає популярною туристичною пам'яткою в Середній Європі, в Словаччині.

Архітектурні пам'ятки Солівару

• Костел ім. Святого Штефана — найстарший костел Солівару, про що свідчить епітафія Юрая Шооша з 1261 року. Виконував функції парафіяльного костелу до 1757 року
• Євангелічний костел Пресвятої Трійці — перший костел збудований Шімоном Шоошом у 1413 році. Був перебудований у 18 столітті, і від 1757 року являється костелом євангелістів^[9]
• Костел народження Святого Яна Хрестителя на Соліварі — початком будівництва є рів 1719; у 1778 році відбувся землетрус, який зруйнував костел, тому 29 серпня 1825 року було охрещено новий костел^[10]
• Каплиця святого Роха Монпельєського на Соліварі
• Комунітно-пасторальський центр Івана Павла II на житловому масиві «Шваби» — було відкрито та охрещено 24 травня 2009^[11]
• Пам'яткова зона Соляна копальня — до неї належить склад солі, либідка, шахта «Леопольд», бур, солеварня та майстерні ковалів
• Соляний замок^[12] (слов. Soľný hrad (лат. Castrum Salis, угор. Soowar), як і костел ім. Святого Штефана, стояв на пагорбах званих Соляні верхи (Soľné Vrchy) і був ймовірно збудований найперше із дерева. Його руїни нині називають ще й Розбіницький замок (слов. Zbojnícky hrad^[13]), розташовується він над Руською Новою Всею
• Соліварська чіпка (Soľnobanská čipka) — техніка в'язання паличками, яка виробляється тут і до сьогодні, ще від 16 віку, а від першого червня, 2002 року^[14] функціонує Соліварський цех чіпкування. Нині, внесена до Списку зараєстрованих і захищених найменувань походження та географічних значень у реєстрі Управління промислової власності Словацької Республіки (слов. Zoznam zapísaných a chránených označení pôvodu a zemepisných označení, registra Úradu priemyselného vlastníctva Slovenskej republiky)^[15]

Самоврядування

Виконавчий комітет міського району № 5, міста Пряшів (Солівар-Соляна копальня-Шваби) є окремим виборчим округом (у місті їх 7). В міській раді міста Пряшів його представляють четверо депутатів. Станом на вибрчий період 2018—2022 у даному виборчому окрузі були обрані наступні депутати: Петер Крайняк (голова) (слов. Peter Krajňák), Людовіт Малаґа (слов. Ľudovít Malaga), Владімір Фельбаба (слов. Vladimír Feľbaba), Мірослав Бенко (слов. Miroslav Benko).

Транспорт

Через Солівар проходять державні дороги третього класу, у напрямку Злата Баня № 0682, та Руська Нова Вес № 0683. Міська частина не має залізничного сполучення. Основне транспортування здійснюється перевізником «Пряшівська міська транспортна компанія», із транспортними лініями^[16]:

• тролейбус № 1 — Шебастова — Солівар
• автобус № 11 — На Рурках — Солівар
• автобус № 19 — Лікарня — Солівар
• автобус № 44 — Солівар — Капітана Налєпку
• автобус № 46 — Велика пошта — Руська Нова Вес
• нічний маршрут — автобус N1 — Житловий масив III — Солівар