Солітарні тварини

Солітарні тварини — види тварин, популяції яких являють собою розрізнені поселення окремих особин, що ведуть поодинокий, усамітнений спосіб життя.

Росомаха — приклад солітарного виду

Сліпак звичайний (Spalax microphthalmus)

Переважну частину свого життєвого циклу солітарні тварини проводять усамітнено, проте у періоди репродукції або сезонних чи репродуктивних міграцій можуть формувати тимчасові скупчення (наприклад, материнські колонії, зимівельні скупчення, клуби тощо).

Типовими представниками солітарних тварин є гризуни-землериї. Власне, саме при аналізі екології цієї групи поняття "солітарний" і введено в обіг в українській зоологічній літературі (Коробченко та ін., 2010)^[1].

Зокрема, солітарність надзвичайно виразна у всіх видів сліпаків (Spalacidae) у т.ч. й поширених на теренах України:

• сліпак звичайний
• сліпець понтичний та ін.

Приклади солітарних видів

Солітарність дуже поширена серед найрізноманітніших груп тварин: комах, павуків, варанів, змій, птахів, ссавців.

Прикладами солітарних тварин серед останніх є:

• Ноторикт, або сумчастий кріт (Notoryctes)
• "Сріблястий землекоп" (Heliophobius argenteocinereus)
• вівера індійська (Viverra zibetha)
• мангуст Bdeogale crassicauda
• ящірка піщана (Eremias arguta)
• панголін велетенський (Manis gigantea)
• росомаха (Gulo gulo)

та багато інших.

Природа солітарності

Солітарність формується у видів, що мешкають у середовищі з украй низькою концентрацією життєвих ресурсів. Як правило, у всіх солітарних видів яскраво виразна агресивність у відношенні до особин свого і близьких видів. Солітарність є механізмом уникнення внутрішньовидової конкуренції і прямої агресії. Найпоширенішим шляхом такого уникнення є територіальна поведінка, у т.ч. маркування території запаховими мітками (наприклад, у хижих ссавців), звуками (наприклад, у птахів) тощо.

Див. також

• Види тварин з характеристикою "солітарний" у Вікіпедії
• Територіальні тварини
• Конкуренція (біологія)