Софала

Софала (суах. Sofala, офіц. Nova Sofala) — історичний порт в Мозамбіку, при впадінні в Індійський океан річки Софали, колишня столиця однойменної провінції.

Софала суах. Sofala
Софала, 1683
Софала на території сучасного Мозамбіку
Сучасне розташування	Мозамбік[1]
Регіон	Північний край пустелі Сахара
Географічні координати	20°09′ пд. ш. 34°43′ сх. д.
Історія
Заснування	VIII століття
Культура	Суахілі, Арабська

Софала — найдавніша відома за документами гавань Південної півкулі. Ще один із супутників Васко да Гами висловив припущення, що в давнину цей берег іменувався Офір і саме звідси походила цариця Шеви. Через це згадує Софалу в «Втраченому раю» Джон Мілтон.

Історія

Надійні відомості про існування Софальскої гавані з'являються в арабських джерелах VIII століття. Починаючи з 915 тут панували араби та перси, які принесли в Південну півкулю іслам. По річці та її притоках з глибин Африканського континенту доставлялося для продажу арабам золото.

У XIV столітті контроль за торгівлею перейшов до султана Кілви, столиця якого була розташована набагато північніше, на території нинішньої Танзанії.

У XV столітті Софала стає головним портом держави Мономотапа зі столицею в Великому Зімбабве.

У 1489 Софалу відвідав перший європеєць — португалець Перу да Ковільян^[2].

У 1505 гаванню оволоділи португальці. Тут виникла перша португальська колонія на південь від екватора. З привізного каменю європейці спорудили форт і будівлю торгової факторії. У зв'язку з інтенсивною вирубкою прибережних лісів гавань Софали, раніше здатна вмістити до сотні суден, замулилася та перетворилася на піщану мілину.

З цієї причини в 1890 в 20 милях на північ заснований сучасний порт Бейра, в який перемістилася не лише торгівля, а й управління Софальскою провінцією. При будівництві Бейри використовувався камінь, що вивільнився після знесення старовинних будівель Софали.