Софія Яблоновська

Софія Яблоновська (польськ. Zofia Jabłonkowska; 10 травня 1798 — 1 листопада 1882) — польська графиня, дружина Олександра Фредра, рідна бабуся Андрея Шептицького.

Софія Яблоновська
Народилася	10 травня 1798(1798-05-10)
Померла	1 листопада 1882(1882-11-01) (84 роки)
Рід	Q16157313? і Фредри
Батько	Юзеф Яблоновський
Брати, сестри	Людвік Яблоновський і Leon Jabłonowskid
У шлюбі з	Фредро Александер і Станіслав Скарбек[1]
Діти	Шептицька Софія і Jan Aleksander Fredrod
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народилася в галицькій поміщицькій родині^[2]. Софія з роду Яблоновських, який відомий з XVI століття, в усі часи відігравав значну роль у політичному житті й володів численними маєтками в Галичині та на Правобережній Україні.^[3] Виховувалася в суворій атмосфері. Перший чоловік Софії австрійський граф, землевласник і меценат — Станіслав Скарбек. Вони одружились коли їй було 15 років, а йому — 33. З другим чоловіком Олександром Фредро познайомилась у віці 19 років, а змогли побратися коли їй виповнилось 30 років. У 1828 році Софія Яблоновська й Олександр Фредро взяли шлюб, після чого оселилися в Беньковій Вишні^[4], де знаходився родинний маєток чоловіка.

До глибокої старості вони зберігали свою перед- та післяшлюбну кореспонденцію. Син Ян Александр згадує: «Дорогі мої старенькі, мабуть, мали рацію, коли наважилися на такий болісний крок; на тих листах, писаних просто від серця до серця, жодне чуже око, навіть око рідних, коханих дітей не повинно було спочити… Перед спаленням вони обоє плакали, перечитуючи ті листи»^[5].

Та все ж зберігся один лист Фредра, що його він написав своєму другові саме в період знайомства з Софією. «Ти також, напевно, відчував і переживав той вогонь, який, при всіх його прикрощах, вважаю щастям. Ти кохав і знаєш, як нас змінює пристрасть…Почуття опанувало мною так раптово… Я не знаю ліку. Книжки, вірші — усе закидаю, усього мене охопило кохання»^[5].

Скарбек ставив п'єси Фредра — зокрема «Шлюби панянські» були першою польською виставою на сцені його театру. Також до кінця свого життя Скарбек підтримував стосунки з родиною жінки, а свою екс-тещу продовжував називати матір'ю^[5].

Джерела

• Polski Słownik Biograficzny. T. 10, s. 231; T. 7, s. 105; T. 7, s. 119; T. 38, s. 23.
• Barbara Lasocka. Aleksander Fredro. Drogi życia. — Warszawa: Oficyna Wydawnicza Errata, 2001.