Сохань Павло Степанович

Соха́нь Павло́ Степа́нович (18 листопада 1926, Новоіванівка — 14 червня 2013, Київ) — український історик-славіст, джерелознавець, археограф, член-кореспондент Національної академії наук України (1985), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980).

Сохань Павло Степанович
Народився	18 листопада 1926(1926-11-18)[1]  Новоіванівка, Білопільський район, Сумська округа, Українська СРР, СРСР
Помер	14 липня 2013(2013-07-14) (86 років)  Київ, Україна
Країна	Україна
Діяльність	славіст
Alma mater	Харківський педагогічний інститут
Галузь	історія, славістика, джерелознавство, археографія
Заклад	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Посада	директор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Шевченко Федір Павлович
Відомі учні	Репринцев Володимир Федорович Терентьєва Наталія Олексіївна
Членство	НАНУ
Партія	КПРС
У шлюбі з	Сохань Лідія Василівна
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Біографія

Народився 18 листопада 1926 року в селі Новоіванівці (тепер Білопільського району Сумської області). Помер 14 червня 2013 року в м. Києві у віці 86 років. У 1943–1951 роках служив у армії СССР. Учасник радянсько-німецької війни 1941–1945 років.

1953 року закінчив Харківський педагогічний інститут. З 1956 викладав історію у вишах Харкова. 1963 року закінчив аспірантуру Інституту історії АН УРСР за спеціальністю «загальна історія».

З 1974 до 1991 року — заступник директора з наукової роботи Інституту історії АН УРСР. З 1991 року Павло Степанович Сохань очолює заснований ним Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Автор понад 400 праць у галузі всесвітньої історії, археографії та джерелознавства. Головний редактором «Українського археографічного щорічника» та видання «Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів», член редколегії журналу «Східний світ» і наукової ради «Українського історичного журналу».

Вибрані публікації

• М. С. Грушевський і Academia: Ідея, змагання, діяльність. — К., 1993 (у співавт.).
• Народная Республика Болгария в содружестве стран социализма. — К., 1984.
• Георгій Димитров і Україна. — К., 1982.
• Очерки истории украинско-болгарских связей. — К., 1976.
• Вогонь вічної дружби. — К., 1966.
• Пламенный революционер. Жизнь и революционная деятельность Георгия Димитрова. — К., 1962.

Відзнаки

• Орден «Знак пошани»,
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР;
• Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980, 1985);
• Лауреат премії Президії АН УРСР ім. Д. Мануїльського;
• Лауреат премії НАН України імені М. С. Грушевського (1994);
• Заслужений діяч науки і техніки України;
• Орден «Ярослава Мудрого»;
• Болгарський орден Кирила і Мефодія І ступеня.

Література

• Маврін О. О. Сохань Павло Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 726. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Українські архівісти: Біобібліогр. довід.: У 3 вип. — Вип. 2: 1940-1960-ті рр. — К., 2002.
• Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 1. — К., 1998.
• Павло Степанович Сохань (До 70-річчя від дня народження та 40-річчя науково-педагогічної діяльності). — К., 1996.
• Сохань Павел Степанович // Историки-слависты СССР: Биобиблиографический справочник / Академия наук СССР; Ответственный редактор В. А. Дяков. — Москва: Наука, 1981. — С.151—152.
• 50-річчя П. С. Соханя // УІЖ. — 1977. — № 1.