Соціальна дезадаптація

Дезадаптація (лат. префікс de- або фр. des- — зникнення, знищення, повна відсутність; adapto — пристосовую) — термін, що протилежний соціальній адаптації.

Ознаки дезадаптації людини

• Об'єктивні: зміна поведінки людини у соціальній сфері, її невідповідність своїм соціальним функціям, патологічна трансформацію поведінки.
• Суб'єктивні: психоемоційні зрушення в особистості — від негативно забарвлених переживань до клінічно виражених психопатологічних синдромів.

Види дезадаптації щодо середовища

• шкільна (характерна для учнів початкової школи, які не розуміють класно-урочні вимоги, у яких не складаються дружні відносини з однокласниками, позитивні взаємини з однолітками);
• сімейна (в умовах створення нової сім'ї, в умовах прийомних дітей і т. д.);
• інші.

Часові види дезадаптації

• тимчасова дезадаптованість: порушення балансу між особистістю та середовищем, що породжує адаптивну активність особистості;
• стійка ситуативна дезадаптованість особистості: відсутність у особи механізмів адаптації, наявність бажання, але невміння адаптуватися;
• загальна стійка дезадаптированность: стан перманентної фрустрованості, що активізує патологічні захисні механізми.

Література

• Налчаджян А. А. Социально-психическая адаптация личности (формы, механизмы и стратегии). Ереван: АН АрмССР, 1988. С. 43-65.
• Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; головний ред. В. Г. Кремень. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 1040 с.