Соціальна інженерія (соціологія)

Соціа́льна інженері́я — сукупність підходів прикладних соціальних наук, які орієнтовані на цілеспрямовану зміну організаційних структур, що визначають людську поведінку і забезпечують контроль над ними. На становлення і розвиток соціальної інженерії істотний вплив зробили психологія, прикладна антропологія, управлінські науки, синергетика і соціальна синергетика — наука про самоорганізацію суспільства, яка визначає умови і фактори сталого розвитку суспільства. Багато дослідників доходять до висновку, що соціально-інженерний підхід до управління виробляє третій фактор, в якому вирішуються протиріччя відносин об'єкта і суб'єкта управління. Об'єкт соціальної інженерії перестає бути лише засобом реалізації соціальних програм, розроблених експертами, і сам стає суб'єктом. Формується тринітарний підхід «управління — співуправління — самоврядування». Соціально-інженерний підхід перетворює управління в інтерактивний процес, а завданням соціальних інженерів стає створення умов для розкриття внутрішнього потенціалу соціальної системи. Фахівці в галузі соціальної інженерії займаються соціальними проблемами на виробництві та у сфері взаємодії з громадськістю. Головною відмінністю соціального інженера від вузького фахівця є методологічна і технологічна широта підготовки.

Напрямки

Соціальна інженерія розвивається за наступними напрямками:

• соцієтальна — будівництво соціальних інститутів: державне будівництво, створення модернізованої системи освіти, охорони здоров'я тощо;
• регіональна — формування регіональних спільнот;
• муніципальна — формування місцевих співтовариств;
• організаційна — будівництво організацій;
• групова інженерія — формування цільових груп і команд.

Процедури

Соціоінженерний підхід дозволяє змінити соціальну дійсність на основі методів планування, програмування, передбачення та прогнозування. Соціоінженерна діяльність включає в себе наступні процедури:

• оцінка стану об'єкта соціоінженерної діяльності;
• прогнозування найбільш ймовірних варіантів розвитку внутрішнього і зовнішнього середовища об'єкта прогнозу;
• моделювання стану майбутнього об'єкта дослідження з використанням математичних, кібернетичних, прогностичних та інших методів;
• розробка соціального проекту нового стану досліджуваного об'єкта;
• соціальне планування згідно з соціальним проектом;
• здійснення проекту за допомогою інноваційних соціальних технологій.

Див. також

• Стенфордський тюремний експеримент
• Експеримент Мілґрема
• Пропаганда
• Утопія