Соціологія міста

Соціологія міста — спеціальна соціологічна теорія, об'єктом пізнання якої є місто як соціально-просторова спільність, історично конкретна поселенська структура, основна форма розселення людей на Землі.

Історія

Одним з перших соціологічний аналіз міста запропонував Макс Вебер. Вебер в цілому визначає місто як селище, що складається з тісно дотичних будинків, яке настільки велике, що в ньому відсутнє специфічне для суспільства сусідів особисте знайомство один з одним ^[1].

Крім Вебера роль великих міст в суспільстві вивчали такі німецькі соціологи як Карл Бюхер та Георг Зіммель.

У класиків марксизму міська проблематика присутня у контексті розгляду положення робітничого класу в капіталістичному суспільстві. Велике місто в цьому зв'язку, промислове або торгове, розглядається як місце, де в найбільш концентрованій формі відбувається класова боротьба.

Однак, справжнього розквіту міська соціологія отримала в роботах соціологів Чиказької школи. Основними розробниками саме міської проблематики в рамках даної школи стали Роберт Парк, Ернст Берджесс і Луїс Вірт. Праці Чиказької школи відрізняла прикладна спрямованість ^[2].

Література

• Олексій Вєдров. Місто, криза і соціологія // Спільне. — 08.08.2012.
• Девід Гарві. Творення міського спільного // Спільне. — 05.11.2012.
• Девід Гарві. Право на місто // Спільне. — 22.08.2011.
• Оксана Дутчак. Невидима реальність // Спільне. — 05.05.2010.
• Анастасія Рябчук, Цуркан Світлана. Якість життя для обраних // Спільне. — 01.07.2013.
• Дон Калб. «Середній клас» як «порожній означник»: клас і міське спільне в ХХІ столітті // Спільне. — 24.06.2013.