Союз поміркованих партій

Союз поміркованих партій (англ. Union of Moderate Parties, фр. Union des Partis Moderés, СПС) — консервативна політична партія Вануату, що має найбільшу підтримку серед франкомовних виборців. Нині — найбільша політична партія Вануату.

Союз поміркованих партій англ. Union of Moderate Parties фр. Union des Partis Moderés
Країна	Вануату
Голова партії	Серж Вогор
Дата заснування	1981
Штаб-квартира	Вануату
Ідеологія	Консерватизм

Основні відомості

Партію було створено на противагу Партії Вануаку, що мала підтримку серед англомовних виборців. Першим керівником партії став Максим Карлот Корман^[1].

На перших парламентських виборах після здобуття Новими Гебридами незалежності 1983 року партія отримала 12 із 39 місць у парламенті, а 1987 року — вже 19 місць^[2].

Упродовж 1980-х років партія різко критикувала політичний курс прем'єр-міністра Волтера Ліні.

Вплив партії зріс після парламентських виборів 1991 року, за результатами яких вона здобула в парламенті 19 мандатів. Створивши коаліцію з Національною об'єднаною партією Ліні, лідер СПП, Максим Карлот, став першим франкомовним прем'єр-міністром Вануату (на честь цієї події він навіть змінив своє ім'я на Максим Карлот Корман)^[3].

На виборах 1995 року партія здобула всього 17 місць у парламенті^[4]. Невдовзі всередині СПС з'явились серйозні розбіжності, що призвели до розділу на два табори: один очолив прем'єр-міністр Карлот Корман, інший — Серж Вогор, міністр закордонних справ Вануату. Як і 1991 року, з Національною об'єднаною партією було створено коаліцію^[4]. Прем'єр-міністром країни був обраний франкомовний Серж Вогор, його заступником — англомовний Волтер Ліні. Але вже за 48 днів Вогор був змушений піти у відставку після винесення йому вотуму недовіри. В лютому 1996 року Максим Карлот Корман тимчасово повернув собі пост прем'єр-міністра, але вже у вересні знову поступився ним Вогору^[4].

1998 року Корман пішов з партії, щоб створити власну Республіканську партію. Серж Вогор, родом з острова Санто, залишався керівником СПП. Партія здобула 12 місць на виборах 1998 року, 15 місць на виборах 2002 та 9 місць на виборах 2004 року. Незважаючи на очевидний регрес, Вогор зміг сформувати коаліційний уряд в серпні 2004 року та стати прем'єр-міністром, проте втратив цей пост в результаті вотуму недовіри за чотири місяці.