Спадщина (українознавчий клуб)

«Спадщина» — українознавчий клуб, який розпочав свою діяльність у 1987 році, одне з перших неформальних об'єднань національно свідомих інтелектуалів України при Київському Будинку вчених Академії наук УРСР^[1][2][3].

Спадщина

Оригінальна назва	Українознавчий клуб «Спадщина»
Дата заснування	1987

Не плутати з Спадщина (організація).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Спадщина.

Метою молодіжного дискусійного клубу були проголошені: просвітницька діяльність, підвищення рівня історичних, соціально-політичних знань, участь в охороні пам'яток історії та культури, захист навколишнього середовища^[4].

Засновниками клубу стали Леонід Добрянський, Микола Жарких, Луція Забава, Віктор Кулинич, Андрій Мороз, Олексій Панасюк, Леонід Дмитренко (Олекса Негребецький), Іван Заєць та інші^[5]. Протягом першого року існування «Спадщини» заяви про вступ до клубу подали 182 особи^[4][6].

Серед питань, піднятих засновниками «Спадщини», були: надання українській мові статусу державної та відновлення історичної символіки, а також відродження Києво-Могилянської академії, створення заповідників «Личаківський цвинтар» та «Шевченків гай», заснування музею Івана Гончара. Збори клубу 1988 року закликали до консолідації українських патріотичних сил, що стало одним з чинників створення у 1989 році Народного руху України за перебудову.

Члени клубу виступали за закриття Чорнобильської атомної електростанції, зупинення будівництва АЕС на території України; 13 листопада 1988 року організували і провели в Києві екологічний мітинг за участі представників Литви, Естонії, Вірменії^[7].

Заснування клубу

Жовтень 1987 року - з'явилась ідея створити українознавчий клуб при Будинку вчених Академії наук УРСР.

Листопад 1987 року - ініціативна група молодих науковців зустрілася з директоркою Київського Будинку вчених і запропонувала створити Українознавчий клуб “Спадщина”.

16 грудня 1987 року - відбулось засідання Правління Ради Будинку вчених, на якому було затверджено рішення про створення клубу.

27 січня 1988 року - у Великій залі Київського Будинку вчених відбулись Установчі збори Українознавчого клубу “Спадщина”.

Гості клубу

Українознавчий клуб “Спадщина” періодично запрошував виступити з лекціями відомих українських фахівців.

• Іван Дзюба. 24.02.1988. “Українська національна культура як цілісність.”
• Зоя Хижняк. 16.05.1988. ”Історія і сучасні проблеми Києво-Могилянської Академії”.
• Андрій Бурячок. 5.09.1988. “Проблеми оновлення українського правопису.”
• Богдан Горинь. 19.09.1988. “Життя і творчість українського скульптора Олександра Архипенка”.
• Ярослав Дашкевич. 5.12.1988. Виступ на заході “Вечір Михайла Грушевського”.
• Микола Жулинський. 14.05.1990. Лекція про архів Володимира Винниченка.

• Оксана Забужко,
• Богдан Якимович,
• Вадим Скуратівський,
• Михайло Брайчевський,
• Олесь Сергієнко,
• Володимир Черняк,

та інші

Екологічний мітинг

Вечір Михайла Грушевського

П'ятого грудня 1988 року Українознавчий клуб “Спадщина” провів у Актовій залі Секції суспільних наук Академії наук (нині вул. Грушевського, 4) вечір Михайла Грушевського. Зала була заповнена вщерть, люди не лише сиділи на сходах, а й стояли.

Підготовчу роботу з організації заходу виконав Микола Жарких. Про цю подію він написав звіт у самвидавному Альманаху українознавства “Спадщина”, а також згадує про це у своїх спогадах. Це було перше за багато десятків років зібрання істориків і шанувальників видатного українця, чиє добре ім'я після десятиліть замовчувань і заборон було нарешті повернено в українське суспільство.

Головну доповідь зробив історик, член “Спадщини”, згодом лауреат Шевченківської премії 2002 року Сергій Білокінь. Сорокахвилинна імпровізація львівського історика, унікального оратора Ярослава Дашкевича захопила всіх – аудиторія аплодувала стоячи!