Спасо-Преображенська церква (Караваєві дачі)

Спа́со-Преображе́нська це́рква — православний храм, що існував у Києві, на Караваєвих дачах у 1920-х—1930-х роках. Розташовувався в районі сучасного Індустріального шляхопроводу^[1][2].

Спасо-Преображенська церква
50°26′37″ пн. ш. 30°26′32″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Київ
Засновник	мешканці Караваєвих дач
Початок будівництва	1921
Кінець будівництва	1923
Зруйновано	після 1931
Відбудовано	не відновлювалася
Належність	РПЦ
Адреса	вул. Борщагівська, 143
Спасо-Преображенська церква (Караваєві дачі) (Київ)

Історія

З 1903 року розпочалася забудова селища Караваєві дачі, і вже 1911 року це було досить велике селище з майже 5-тисячним населенням, що складалося переважно з працівників шулявських заводів та залізниці^[3]. Втім, у селищі не було власної церкви, мешканці Караваєвих дач були змушені ходити до церкви на Шулявці^[3]. Із зростанням населення постало питання про будівництво у селищі власного храму^[4]. Ділянку землі виділили у садибі № 143 по вул. Борщагівській, що належала Ользі Колчак (Караваєвій) — дочці професора Володимира Караваєва^[4].

Перші служби проходили у тимчасовому тісному приміщенні, а 1920 року міська влада дозволила мешканцям Караваєвих дач перенести до себе з Сирця будівлю так званої Дивізійної церкви — табірну церкву знищених під час Громадянської війни Сирецьких літніх таборів, збудовану архітектором А.-Ф. Крауссом у псевдоросійському стилі^[2][3][5]. У 1921 році зареєстрували церковну парафію^[4], яка дотримувалася традиційної «старослов'янської» орієнтації^[2], того ж року почалося будівництво церкви на Караваєвих дачах, 1923 року храм освятили на честь Преображення Господня^[5][3]. Місцеві мешканці будували церкву власним коштом, тому через незаможність парафіян Преображенська церква виглядала дуже бідно, не мала ані бані, ані дзвіниці, деякі вікна були незасклені^[5][3]. Всередині церкви стояв невеликий іконостас із паперовими іконами^[5][3].

Втім, вже 1925 року, коли більшовики почали закривати київські церкви та пристосовувати їхні приміщення під інші функції, НКВС вирішив закрити і Преображенську церкву на Караваєвих дачах. В історичних архівах зберіглася заява голови церковної парафії Макаренка до Наркомату внутрішніх справ, в якій він від імені парафії прохав не закривати храм, аргументуючи це тим, що церква була зведена коштом і силами бідняків^[3]. Завдяки цій заяві або іншим, невідомим обставинам, Преображенську церкву тоді не закрили.

Новий виток знищення церков у Києві почався у 1930-х роках. У 1931 році на Караваєвих дачах запланували будівництво комплексу геологорозвідувальних навчальних закладів — інституту, двох технікумів, гуртожитків та інших допоміжних служб, для якого виділили ділянку площею 24 га^[3] по Борщагівській вулиці. На одному з країв ділянки стояла Спасо-Преображенська церква, тому в травні 1931 року міськрада ухвалила закриття церкви із наступним її знесенням, що й здійснили у наступні роки^[2][4][3] (ймовірно, не пізніше 1941 року, коли приблизно на тому місці почали будівництво школи).

Див. також

• Дивізійна церква