Спаський Борис Васильович

Бори́с Васи́льович Спа́ський (рос. Борис Васильевич Спасский; 30 січня 1937, Ленінград — 27 лютого 2025 Москва^[6]) — радянський і французький шахіст. Десятий чемпіон світу з шахів (1969—1972). 2-разовий чемпіон СРСР, шестиразовий переможець Шахових олімпіад. Міжнародний гросмейстер (1955), заслужений майстер спорту СРСР (1965).

Борис Спаський
Оригінал імені	рос. Бори́с Васи́льевич Спа́сский
Борис Спаський, 1980 рік Борис Спаський, 1980 рік
Країна	СРСР /  Франція /  Росія
Народження	30 січня 1937(1937-01-30)[1][2][…]  Ленінград
Смерть	27 лютого 2025(2025-02-27)[3][4] (88 років)  Москва, Росія
Титул	Десятий чемпіон світу з шахів в 1969-1972 рр. Гросмейстер
Піковий рейтинг	2690 (1971)[5]
Нагороди та відзнаки
Шаховий Оскар (1968) чемпіон світу з шахів[d] (1969 — 1972) Шаховий Оскар (1969)

Кар'єра

У шахи грав з 5 років. Вихованець Ленінградського палацу піонерів. У 10-річному віці здобув I категорію, 1948 року виграв першість товариства «Трудові резерви» серед дорослих. У 1952 році посів 2 місце в чемпіонаті Ленінграда.

На міжнародній арені дебютував 1953 року в турнірі в Бухаресті, де поділив 4-6 місця, здобувши титул міжнародного майстра. У чемпіонаті СРСР 1955 року 18-літній шахіст поділив 3-6 місця з Михайлом Ботвинником, Тиграном Петросяном та Георгієм Ілівицьким. Того ж року виграв чемпіонат світу серед юнаків в Антверпені і посів 7-9 місця в міжзональному турнірі в Гетеборзі, що дозволило потрапити до турніру претендентів 1956, де виступив на високому рівні, фінішувавши на 3-7 позиціях. У чемпіонаті СРСР 1956 поділив 1-3 місця з Юрієм Авербахом і Марком Таймановим, але в додатковому матчі став третім, у 1959 — поділив 2-3 місця в чемпіонаті СРСР.

Борис Спаський на шаховій Олімпіаді 1984 р.

Чемпіон СРСР 1961, поділив 1-3 місця 1963 року (другий у додатковому матч-турнірі). У 1964 році виграв міжзональний турнір і потрапив до матчів претендентів, де переміг Пауля Кереса, Юхима Геллера й Михайла Таля, але в матчі за титул чемпіона світу поступився Тигранові Петросяну з мінімальним рахунком — 11,5:12,5 (+3 -4 =17).

У наступному циклі став чемпіоном світу — переміг у матчах претендентів Юхима Геллера, Бента Ларсена та Віктора Корчного й чемпіона Тиграна Петросяна.

У 1972 році поступився титулом чемпіона світу Боббі Фішерові з рахунком 8,5:12,5.

У складі збірної СРСР грав на 7 шахових олімпіадах, також неодноразово виступав на олімпіадах за Францію.

У 1976 році переїхав до Парижа після одруження з француженкою. Продовжував бути громадянином СРСР до 1984 року.

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело^[7]