Спектор Володимир Давидович

У Вікіпедії є статті про інших осіб з таким прізвищем, див. Спектор.

Володимир Давидович Спектор
Народився	19 червня 1951(1951-06-19) (74 роки) Луганськ
Діяльність	Поет, публіцист, журналіст, літературний діяч
Alma mater	Луганський машинобудівний інститут
Нагороди	Медалі «За заслуги перед Луганщиною» ІІІ ступеня (2011), «За заслуги перед Луганськом» (2011). Медаль ім. Володимира Даля (2011). Почесне звання «Заслужений працівник культури України». Міжнародні й українські літературні премії. Нагороди й премії літературних конкурсів і фестивалів.

Володимир Давидович Спектор (нар. 19 червня 1951, Ворошиловград) — поет, публіцист, журналіст і літературний діяч, Заслужений працівник культури України (2010), член Президії Міжнародного Літфонду (Москва), Почесний голова Правління Міжрегіональної спілки письменників, Прапороносець Голів Земної Кулі (з 2014).

Біографія

Народився 19 червня 1951 року в місті Ворошиловграді (нині — Луганськ). Навчався в Луганському машинобудівному інституті. З 1975 по 1996 рік працював конструктором, провідним конструктором на Луганському тепловозобудівному заводі (ПАТ «Луганськтепловоз»). Автор 25 винаходів. Винахідник СРСР, член-кореспондент Транспортної академії України.

Першу книгу віршів («Старі борги») надрукував 1990 року у видавництві «Донбас». Друкувався в журналах, альманахах, поетичних антологіях, видав більше 20 книг віршів і нарисової прози.

Працював заступником директора радіокомпанії «Скайвей» (1996—1999), головним редактором телекомпанії «Ефір-1» (1999—2002), власкором газети «Магістраль», прес-секретарем ПАТ «Луганськтепловоз», головним редактором науково-технічного журналу «Трансмаш» (2002—2015), літературного альманаху й сайту «Свій варіант». Більш п'ятдесяти знятих по його сценаріях телепрограм демонструвалося центральними українськими телеканалами.

Член творчих спілок: Міжрегіональної спілки письменників (з 1998 року голова Правління), Міжнародного Співтовариства Письменницьких Союзів (з 1998 року до 2014 р. член Виконкому й Президії Міжнародного Літфонду), Конгресу літераторів України (з 2009 по 2017 роки — співголова КЛУ), Національної спілки журналістів України (з 1993 року).

З 2015 року живе в Німеччині (Bad Soden am Taunus).

Нагороди

Медалі «За заслуги перед Луганщиною» ІІІ ступеня (2011) і «За заслуги перед Луганськом» (2011)^[1]

Медаль імені Володимира Даля (2011)^[2]

Книги

• «Старые долги» (1990)
• «Усталый караул» (1991)
• «Прямая речь»
• «Не по Гринвичу отсчитывая час»
• «Ничего не изменилось»
• «История любви забытой»
• «Призрак счастья»
• «Степень свободы»
• «Прямо по курсу — жизнь»
• «В дыхании пространства»
• «Время предпоследних новостей»
• «В Луганске-Ворошиловграде»
• «Всё это нужно пережить»
• «Есть еще для счастья время»
• «Мальчик с улицы Английской»

Літературні премії

• Імені Миколи Тихонова (1999)
• Імені Юрія Долгорукого (2008)
• Імені Сергія Михалкова (2010)
• Імені Арсенія Тарковського (2011)^[3]
• «Коло Споріднення» імені Ріталія Заславського (2012)^[4]
• Імені Андрія Жданова (літературна премія Білоруської спілки письменників, 2012 р.)

У 2015 році В. Спектор став лауреатом фестивалю «OPEN EURASI AND CENTRAL ASI BOOK FORUM & LITERATURE FESTIVAL — 2015»^[5]

У 2016 році книга «Все це потрібно пережити» стала лауреатом конкурсу «Книга року» за версією німецького союзу книговидавців^[6]