Спеціалізовані формування та підрозділи ДСНС України

Спеціалізовані формування та підрозділи ДСНС України - формування та підрозділи, що призначенні для виконання спеціалізованих аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в умовах непридатного для дихання середовища, підземних виробок, хімічного та радіаційного зараження, ліквідації нафтогазових фонтанів, пошуково-рятувальних робіт при раптовому руйнуванні споруд, пошуково-рятувальних робіт на водних об'єктах та рекреаційних зонах^[1].

Спеціалізовані формування та підрозділи ДСНС України
На службі	1996 - т.ч.
Тип	Спеціалізовані формування Цивільної оборони, спеціалізовані служби в складі МНС України, спеціалізовані формування та підрозділи ДСНС України
Роль	Цивільна оборона, Цивільний захист, аварійно-рятувальне обслуговування потенційно-небезпечних об'єктів
Чисельність	Близько 3 тисяч осіб (станом на 2004 рік).
Оснащення	Оперативні автомобілі (автобуси), пожежні автомобілі, інженерна техніка, техніка РХБ захисту, медичні автомобілі, автотранспортна техніка.
Розформовано	2011 рік - розформування ДСВГРС, ДСПФС "СВАРЧ", ДСАРСПРТ, ДСАРСВО

Перший етап становлення. Створення служб

На момент створення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в 1996 році до складу Штабу Цивільної оборони України входило два спеціалізованих формування: Спеціальний воєнізований загін швидкого реагування СВЗШР (м. Дніпродзержинськ) чисельністю 50 осіб та Державне воєнізоване спеціалізоване аварійно-рятувальне підприємство ДВСАРП (м. Запоріжжя) чисельністю 50 осіб. Головне призначення цих формувань - ведення аварійно-рятувальних робіт при ліквідації великих виробничих аварій.

Аварійно-рятувальні формування

В 1997 році^[2] створюється Центральний воєнізований аварійно-рятувальний загін ЦВАРЗ (м. Київ) чисельністю 120 осіб з головним призначенням - проведення пошукових, рятувальних, евакуаційних і інших невідкладних робіт при виникненні НС загальнодержавного масштабу , розгортання мобільного госпіталю, мобільного комплексу життєзабезпечення постраждалого населення та доставка гуманітарних вантажів. В 2001 році Державне воєнізоване спеціалізоване аварійно-рятувальне підприємство ДВСАРП (м. Запоріжжя) виводиться з підпорядкування МНС України і направляється до Запорізької міської ради з метою створення комунальної аварійно-рятувальної служби.

Протифонтанне формування

В 1997 році Головну воєнізовану протифонтанну частину України (м. Полтава) відносять до сфери управління МНС України^[3] та реорганізовують в Спеціальну воєнізовану аварійно-рятувальну частину СВАРЧ чисельністю 717 осіб. Головне призначення - проведення пошуково-рятувальних робіт та ліквідація відкритих палаючих і не палаючих фонтанів на свердловинах.

Гірничорятувальні та газорятувальні формування

В 1998 році створюється Державна воєнізована гірничорятувальна (аварійно-рятувальна) служба МНС України на базі воєнізованих гірничорятувальних служб Мінпромполітики та Укрметротунельбуду^[4], двох гірничорятувальних загонів  Міністерства вугільної промисловості^[5], а також Спеціального воєнізованого загону швидкого реагування СВЗШР (м. Дніпродзержинськ) та Спеціалізованого воєнізованого аварійно-рятувального загону СВАРЗ (м. Чорнобиль).

Криворізький, Тернівський, Марганецький, Київський, Київський (обслуговування Київського метрополітену), Дніпропетровський, Харківський, 11-й (м. Олександрія), 12-й (м. Червоноград) воєнізовані гірничорятувальні загони, Калуський та Київський воєнізовані газорятувальні загони, Стебницький окремий воєнізований гірничорятувальний взвод та Майстерня по ремонту апаратури і устаткування воєнізованих гірничорятувальних служб Мінпромполітики та Укрметротунельбуду^[4] увійшли до складу новоствореної ДВГРС МНС України. Головне призначення - аварійно-рятувальне обслуговування потенційно небезпечних об'єктів гірничорудної та нерудної промисловості, хімічної та нафтохімічної промисловості, підземного будівництва та транспорту, Чорнобильської зони відчудження.

Починаючи з 2000 року, Головний штаб ДВГРС МНС України створював новий напрям аварійно-рятувальних робіт - біозахист, на базі новоствореного аварійно-рятувального взводу біологічного захисту у м. Каховка Херсонської області^[6].

З ініціативи керівництва ДВГРС МНС України було віднайдено і впроваджено в 2002-2003 роках нові організаційні форми діяльності аварійно-рятувальних служб, а саме - зведені аварійно-рятувальні загони постійної готовності області (міста). Такі загони були структурами подвійного підпорядкування - місцевому органу влади і Головному штабу ДВГРС МНС України^[6].

Пошуково-рятувальні формування на водних обєктах

В 1999 році утворюється Державний координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах^[7] МНС України з підпорядкованими йому регіональними центрами. Головне призначення - координація пошуково-рятувальних операцій , спрямованих на рятування людей, ліквідацію забруднень на водних об'єктах, а також оперативного реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах.

В 2001 році Державний координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах МНС України реорганізовується в Державну пошуково-рятувальну службу на водних об'єктах МНС України^[8], до складу якої входять морські рятувально-координаційні центри у мм. Одеса, Севастополь, Керч, річкові рятувально-координаційні центри у мм. Київ та Вінниця. Головне призначення змінилося в акцентуванні на оперативному реагуванні, а не координації.

Гірські пошуково-рятувальні формування

В 2000 році утворюється Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба пошуку і рятування туристів МНС України^[9]. В підпорядкуванні ДСАРСПРТ МНС України перебували Закарпатський, Івано-Франківський, Львівський та Кримський гірські пошуково-рятувальні загони, які об'єднували в своєму складі гірські пошуково-рятувальні групи та пункти. Головне призначення - пошук і рятування людей на гірських, лісових маршрутах і  в спелеологічних районах.

Другий етап становлення. ДСВАРС

В 2004 році на базі ДВГРС МНС України, ДСАРСПРТ МНС України, ДПРСВО МНС України, ДСВАРС МНС України (м. Полтава) та ЦСВАРЗ МНС України утворюється  Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС України^[10], що об'єднала формування та підрозділи вищеперелічених служб.

В 2005 році на залишках розформованого ДП "ЦСВАРЗ МНС України" створюється ДП "Мобільний рятувальний центр МНС України" (смт Козин)  з тим самим головним призначенням.

В 2005 році створюється Київський воєнізований загін оперативного реагування та життєзабезпечення ДСВАРС МНС України.^[11]

В 2006 році зі складу Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України знову виокремлюються гірські пошуково-рятувальні та рятувально-координаційні підрозділи в Державну спеціалізовану аварійно-рятувальну службу пошуку і рятування туристів МНС України та Державну спеціалізовану аварійно-рятувальну службу на водних об'єктах МНС України відповідно. Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін передається до Міністерства вугільної промисловості України.

В 2009 році Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС України припиняє свою діяльність шляхом поділу на Державну спеціальну (воєнізовану) гірничорятувальну (аварійно-рятувальну) службу МНС України та Державну спеціалізовану протифонтанну службу "Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина" МНС України.

Ліквідація спеціалізованих служб

В період з 2005 по 2010 рік низка загонів та взводів ліквідовується, а саме Херсонський, Кримський, Черкаський^[12], Луганський, Закарпатський ЗЗПГ, Харківський ВГРЗ, Київський (оперативного реагування та життєзабезпечення) загони припиняють свою діяльність, деякі підрозділи з їх складу переходять в підпорядкування функціонуючих загонів.

Таким чином, в 2011 році в складі МНС України перебувало 4 спеціалізованих аварійно-рятувальних служб:

• Державна спеціальна (воєнізована) гірничорятувальна (аварійно-рятувальна) служба МНС України,
• Державна спеціалізована протифонтанна служба "Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина" МНС України,
• Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба пошуку і рятування туристів МНС України,
• Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об'єктах МНС України.

В 2011 році всі вони були розформовані.

Сучасний стан

Підсумовуючи станом на 2024 рік - Криворізький, Марганецький, Олександрійський та Миколаївський загони ДСВГРС МНС України стали базою для створення Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСНС України (м. Кривий Ріг), чисельністю 552 особи, має в свому складі 11 гірничорятувальних взводів^[13].

Дніпропетровський загін стає Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним загоном ДСНС України.

Івано-Франківський загін передається в підпорядкування територіальному органу і стає Воєнізованою гірничорятувальною частиною ГУ ДСНС України у Івано-Франківській області.

Київський загін після п'яти реорганізацій (загін центрального підпорядування, загін в складі ДП "МРЦ МНС України", частина в складі МРЦШР ДСНС України, частина в складі АРЗСП ГУ ДСНС України в м. Києві),  стає групою гірничорятувальних робіт (підрозділ еквівалентний взводу) ЧСРР СДПРЗ ГУ ДСНС у м. Києві.

Чернівецький загін стає групою гірничорятувальних робіт АРЗСП ГУ ДСНС України у Чернівецькій області.

Державна спеціалізована протифонтанна служба "Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина" МНС України увійшла в повному складі до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Полтавській області.

В свою чергу, підрозділи Закарпатського, Івано-Франківського, Львівського гірських пошуково-рятувальних загонів ДСАРСПРТ МНС України перейшли до складу Аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення ГУ ДСНС України в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях як частини, групи та відділення.

Морський координаційний аварійно-рятувальний центр у м. Одеса та Річкові координаційні аварійно-рятувальні центри у мм. Вінниця, Київ, Хмельницький, Івано-Франківськ, Луцьк ДСАРСВО МНС України були реорганізовані у водолазно-рятувальні підрозділи відповідних Аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення.

ДП "Мобільний рятувальний центр ДСНС України" шляхом злиття з 1 Спеціальним центром швидкого реагування та гуманітарного розмінування ДСНС України (м. Київ) увійшли до складу Мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС України (м. Київ).

Техніка

Техніка гірничорятувальних, газорятувальних та аварійно-рятувальних підрозділів:

• оперативні автомобілі (автобуси) - ВОЭЗ-53Г1, КАвЗ-685, Кубань-Г1А1, ГАЗ-2705, ГАЗ-3302, АС-3902 (66), Mazda E2200, Iveco Daily;
• пожежні автомобілі - АЦ-30 (53), АЦ-40 (130, 131, 375, 43202, 133Г2), АПК-750 (66), IFEX-3000 (66);
• інженерна техніка - автокрани, екскаватори, бульдозери гусеничні, автовишки, гусеничні тягачі;
• техніка РХБ захисту - БРДМ-2РХБ, АРС-14, АРС-15;
• медичні автомомбілі - РАФ-2203, ГАЗ-2705;
• автотранспортна техніка - легкові автомобілі, вантажопасажирські автомобілі, вантажні автомобілі, пересувні механічні майстерні.