Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Список наймасивніших зір

стаття-список у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Цей список містить наймасивніші зорі, відкриті станом на січень 2024 року.

Маса зір вимірюється у сонячних масах і є однією із найважливіших характеристик зір, бо визначає їхню подальшу еволюцію[1]. Масивні зорі еволюціонують дуже швидко порівняно із маломасивними. На останніх етапах еволюції вони перетворюються на нейтронні зорі або чорні діри, що може супроводжуватися спалахом наднової. Масивні зорі є одним із джерел важких елементів у Всесвіті, оскільки температура їх ядер достатньо висока, щоб синтезувати хімічні елементи до заліза, а під час наднових можливим стає утворення і ще важчих елементів[2].

Масивні зорі порівняно рідкісні та швидко еволюціонують, тому їх важко спостерігати. Через це вони залишаються предметом активних досліджень.

Remove ads

Визначення маси зір

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Ета Кіля в сузір'ї Кіля, один із найближчих кандидатів у майбутню гіпернову.

Більшість мас, перелічених у списку, можуть бути неточними і, будучи предметом поточних досліджень, підлягають постійному перегляду. Багато мас, наведених у таблиці нижче, виведено з теорії, використовуючи складні вимірювання температури та абсолютної яскравості зір, але, зважаючи на різні фактори, точність оцінки мас зір може бути невеликою.

Маси зір, наведених у списку, визначено одним із наступних методів:

  1. Аналіз подвійних зір. Подвійні зорі — це системи, у яких дві зірки обертаються навколо спільного центру мас. Визначивши основні параметри їх орбіти (зокрема радіальні швидкості та нахил), можна обрахувати маси зір[3]. Цей метод є найбільш точним, однак варто зазначити, що майже всі маси, наведені в таблиці нижче, були визначені непрямими методами. Наприклад, маси зір NGC 3603-A1[en][4], WR 21a[en] та WR 20a[en][5] є досить достовірними, оскільки вони є компонентами подвійних систем.
  2. Спектроскопія — аналіз спектру світла, яке випромінює зоря. Вивчаючи лінії поглинання або випромінювання в спектрі, астрономи можуть визначати температуру, склад та інші характеристики зірки. Визначення маси за допомогою спектроскопії часто передбачає вивчення розширення або звуження певних спектральних ліній, що вказує на поверхневу гравітацію зірки, яка, своєю чергою, пов'язана з її масою[6].
  3. Моделі еволюції — це теоретичні основи, які описують життєвий цикл зір на основі їх маси. Різні маси призводять до різних еволюційних шляхів і тривалості життя зір. Порівнюючи спостережувані властивості зорі, як-от світність, температура та вік, із теоретичними моделями, астрономи можуть оцінити її масу[7].

Ускладнення пов'язані з хмарами газу та пилу

Поблизу Сонця немає масивних зір[8] та загалом вони зустрічаються рідко[9], астрономам доводиться шукати їх дуже далеко від Землі. Усі перелічені зорі розташовані на відстані багатьох тисяч світлових років, що ускладнює вимірювання. Крім цього, вони оточені хмарами газу, створеними надзвичайно потужними зоряними вітрами[10]. Навколишній газ значно ускладнює оцінку хімічного складу та структури зорі. Це призводить до труднощів у розрахунку параметрів[11].

І хмари, і великі відстані ускладнюють судження про те, чим є зоря — лише одним надмасивним об'єктом чи системою кількох зір. Деякі зорі, перераховані нижче, насправді можуть бути системами двох або більше зір, які обертаються надто близько, щоб розрізнити їх за допомогою телескопів[12]. У глобальнішому масштабі статистика вказує на те, що верхня межа маси становить 100—200 M, тому всі оцінки маси, що перевищують цю межу, можуть бути хибними або вказувати на те, що спостережуваний об'єкт є зоряною системою.

Remove ads

Важливість зоряної еволюції

Еволюція зір в астрономії — зміна з часом фізичних і спостережуваних параметрів зорі через термоядерні реакції, випромінювання нею енергії та втрати маси[13]. Деякі зорі колись могли бути масивнішими, ніж вони є сьогодні. Цілком імовірно, що багато великих зір зазнали значної втрати маси (до кількох десятків мас Сонця). Можливо, ця маса була викинута супервітрами[en]: високошвидкісними зоряними вітрами, які фотосфера викидає в міжзоряний простір. Процес утворює збільшену розширену оболонку навколо зорі, яка взаємодіє з міжзоряним середовищем і насичує область елементами, важчими за водень або гелій. Розуміння формування та еволюції зір має важливе значення для розуміння еволюції Всесвіту в цілому. Вивчення зореутворення дозволяє нам розв'язувати проблеми взаємодії таких галактик, як Магелланові Хмари та Чумацький Шлях[14]. У списку також можуть бути об'єкти, які є псевдонадновими. Зараз можна спостерігати лише залишки таких зір. Маси зір-попередників, які викликали ці руйнівні події, можна оцінити за типом вибуху та вивільненою енергією.

Thumb
Зоряний кластер R136
Remove ads

Межа Еддінгтона

Узагальнити
Перспектива
Докладніше: Межа Еддінгтона

У достатньо масивної зорі тиск назовні променевої енергії ядерного синтезу у ядрі зорі перевищує її власне гравітаційне стискання. Світність такої зорі називається межею Еддінгтона. За цією межею зоря повинна розвалитися або принаймні скинути достатньо маси для зменшення швидкості внутрішнього виробництва енергії. У теорії масивніша зоря не зможе втриматися як єдиний об'єкт через втрату маси внаслідок витоку матерії від зорі. На практиці теоретична межа Еддінгтона повинна бути скоригована для дуже яскравих зір — розраховується емпірична межа Хампфрі — Девідсона (англ. Humphreys Davidson Limit)[15].

Астрономи давно висували теорії щодо того, що відбувається, коли маса протозорі перевищує 120 сонячних мас. І хоча межа може бути збільшена для дуже молодих зір III популяції (точна межа невідома), будь-які зорі з масами понад 150—200 M чинять тиск на сучасну теорію зоряної еволюції. Вивчаючи скупчення Арки, яке є найщільнішим із відомих скупчень у нашій галактиці, астрономи визначили, що в ньому відсутні зорі із масою понад 150 M. Одна з теорій, яка пояснює рідкісні надмасивні зорі, що перевищують цею межу Еддінгтона, наприклад у скупченні R136, це зіткнення та злиття двох масивних зір у тісній зоряній системі[16].

Список наймасивніших зір

Узагальнити
Перспектива

У таблиці наведено зорі, маса яких оцінюється у понад 60 сонячних, включно із зорями скупчення Арки, OB-асоціацій Лебідь OB2 чи NGC 6357 та зоряного надскупчення R136. Наведені маси є їхніми поточними (еволюційними) масами, а не початковими (масами при формуванні).

Більше інформації Назва зорі, Маса (M☉) ...
Remove ads

Див. також

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads