Сплячі самоцвіти

Сплячі самоцвіти англ. The Dreaming Jewels (1950), також відомий як Синтетична людина (англ. The Synthetic Man) — це науково-фантастичний роман американського письменника Теодора Стерджена. Це був його перший опублікований роман.

«Сплячі самоцвіти»

Автор	Теодор Стерджен
Назва мовою оригіналу	The Dreaming Jewels
Країна	США
Мова	англійська
Жанр	Наукова фантастика
Видавництво	Greenberg
Видано	1950
Тип носія	на папері (палітурка та м'яка обкладинка)
Сторінок	217
Наступний твір	Більше ніж люди

Сюжет

Восьмирічний Гортон «Горті» Блюетт тікає від жорстокої сім'ї, маючи із собою лише зламану іграшку «чортеня в коробці» на ім’я Джанкі. Переодягнувшись дівчинкою, Горті знаходить прихисток серед «дивних людей» у мандрівному цирку. Власник цього карнавалу, П'єр Монетр, — колишній лікар і вчений із глибокою ненавистю до людства. Відкривши розумну позалюдську форму життя у вигляді кристалоподібних коштовностей, Монетр намагається розкрити джерело їхньої великої сили, щоб, зрештою, знищити людство. Циркова артистка, на ім'я Зена бере Горті під своє крило. Вона знає, що Горті — ключ до реалізації Монетрового руйнівного плану і єдиний, хто має достатньо сили, щоб його зупинити.

Сприйняття та значення

Антологіст наукової фантастики Грофф Конклін описав роман як «зворушливий і блискучий зразок уявного письма".^[1] Редактори наукової фантастики Ентоні Бучер і Дж. Френсіс Макомас похвалили його як «теплу та напрочуд людяну історію… свіжу, творчу та уявну літературу".^[2] Письменник-фантаст П. Шайлер Міллер вважав Сплячі самоцвіти «надзвичайно захопливою… рекомендованою книжкою як заради персонажів і манери написання, так і заради складності сюжету».^[3]

Однак письменник Деймон Найт критикував роман за «дивну нерівномірність». Він високо оцінив першу половину роману — «Стерджон у своїй найкращій формі: тепле розуміння, захоплива реальність фону, захопливий сюжет», — але вважав, що твір різко втрачає якість ближче до завершення: «персонажі стають безбарвними й неживими, текст — рівним, а дії — безглуздою копією вікторіанської мелодрами».^[4]

У 2001 році «Сплячі самоцвіти» були номіновані на премію Ретро Г'юго як найкраща повість.

У 2010 році письменниця-фантастка Джо Волтон назвала роман «надзвичайно витонченим твором для 1950 року» і зазначила, що «Ця книга набагато більше, ніж просто набір тропів, так що її можна читати та перечитувати, навіть не усвідомлюючи, що вони є типовими тропами».^[5] Схожим чином у «Енциклопедії наукової фантастики» критик Джон Клют відносить «Сплячі самоцвіти» до числа "найвідоміших" і "трьох найкращих" романів Стерджона (поряд із «Більше ніж люди» та «Космічне зґвалтування») і описує його як «привабливу й витончену повість для підлітків».^[6]

Історія публікації

Рання версія «Сплячих самоцвітів» (описана як «завершений роман») була основною історією у лютневому випуску Fantastic Adventures за 1950 рік.

Роман вперше з'явився у журналі Fantastic Adventures у 1950 році, після чого переглянутий варіант було видано у книжковій формі.^[7] Відтоді він неодноразово перевидавався, зокрема італійською у 1953 році та під назвою «Синтетична людина» (англ. The Synthetic Man) у перевиданні Pyramid Books 1957 року.^[8][9][10]