Інбридинг

Інбри́динг або інцухт (англ. inbreeding — від in — в, всередині і breeding — розведення) — схрещування близькоспоріднених організмів.^[1] У самозапильних рослин (пшениця, ячмінь, цитрусові та ін.) інбридинг — повністю нормальне явище.

Карл ІІ Іспанський. Мав фізичні та ментальні розлади, ймовірно, через інбридинг.

Розрізняють кілька різновидів такого схрещування залежно від рівня генетичної спорідненості шлюбних партнерів. Сам термін «інбридинг» — розведення «в собі» — прийшов із тваринництва, де ним називали схрещування в межах однієї лінії; типу брат × сестра тощо. Найтіснішим інбридингом є самозапліднення^[2].

У тварин і перехреснозапильних рослин при тривалому інбридингу можливі виникнення потворності, зниження продуктивності життєздатності або загибель особин. При схрещуванні інбридних ліній у гібридів першого покоління часто виявляється гетерозис.

Для оцінки сили інбридингу використовують так званий коефіцієнт інбридингу F — імовірність того, що в генотипі особини обидва алелі певного гену будуть ідентичні за походженням.

Аномалія нижньої щелепи була найбільш помітною у Філіпа IV (короля Іспанії і Португалії з 1621 по 1640 роки), верхньої — в імператора Максиміліана I Габсбурга та відразу декількох його нащадків.

Див. також

Родовід Карла II, короля Іспанії. Показує численні близькоспоріднені шлюби. Карл був одружений двічі, але не мав життєздатних спадкоємців

• Інцест