Співкафедральний Собор Пресвятого Імені Ісуса

Співкафедральний Собор Пресвятого Імені Ісуса^[1] — співкафедральний собор або технічний кафедральний собор Латинського патріарху Єрусалима. Розташований у християнському кварталі Єрусалима, приблизно на півдорозі між Новими воротами та Яффськими воротами, у стінах Старого міста.

Співкафедральний Собор Пресвятого Імені Ісуса
31°46′40″ пн. ш. 35°13′38″ сх. д.
Тип споруди	католицький соборd
Розташування	Ізраїль , Єрусалим
Засновник	Патріарх Джузеппе Валерга
Початок будівництва	1862
Кінець будівництва	1872
Стиль	Псевдоготика
Належність	Католицизм
Єпархія	Латинський патріарх Єрусалима
Епонім	Jezusd
Присвячення	Найсвятіше ім'я Ісуса
Співкафедральний Собор Пресвятого Імені Ісуса (Ізраїль)
Співкафедральний Собор Пресвятого Імені Ісуса у Вікісховищі

Історія

В 1187 році, після втрати хрестоносцями Єрусалиму, патріарша кафедра була переміщена в нову столицю королівства Сен-Жак-д'Акр. В 1291 році, після втрати хрестоносцями Акри — на Кіпр. Після розгрому Кіпрського королівства у війні з генуезцями і взяття в полон кіпрського короля П'єра II де Лузіньян, латинський патріарх відмовився залишатись на Кіпрі і в 1374 році кафедра була перенесена в Рим, де перебувала протягом 1374—1847 років.

23 липня 1847 папа Пій IX опублікував Апостольське послання про відновлення Латинського Патріархату Єрусалима і призначив Єрусалимським патріархом Джузеппе Валерга. В цьому ж році Османська імперія дозволила ієрархам католицької церкви побудувати новий собор в Єрусалим.

Співкафедральний собор, будівництво якого відбувалось у 1862—1872 роках з ініціативи патріарха Джузеппе Велерга, є частиною комплексу будівель Латинського патріархату Єрусалима, фактично єпископською церквою. Однак з історичних причин, офіційним кафедральним собором Католицької церкви в Єрусалимі вважається Храм Гробу Господнього.

Храм був освячений 11 лютого 1872 року, у двадцять п’яту річницю відновлення Латинського патріархату в Єрусалимі,

Опис

Вид на співкафедральний собор з західної міської стіни

Церква збудована у неоготичному стилі і має в плані грецький хрест довжиною 28 метрів і шириною 24 метра^[2]. Церква має три нави, ширина головної нави 8,5 метра, бічних приділів — 4,5 метра, над якими збудовані галереї^[2].

Церква має чотири декоровані вітражі, що розміщені по кінцям хреста в головній наві і трансепті^[2]. Три з них мають однакову форму^[2]: на вітражі над головним вівтарем зображене воскреслого Христа як переможця над смертю, на вітражі ліворуч — розп'яття, а на вітражі праворуч — поклоніння волхвів. Західнє вікно над центральним входом є великим вікном-трояндою^[2] і його вітраж зображує чотирьох євангелістів.

Церква має п'ять вівтарів^[2], три — в головній наві та двох приділах і два менших — у кінцях трансепту.

Всередині знаходиться точна копія бронзової статуї святого Петра, яку шанують у Соборі Святого Петра у Ватикані.

У храмі поховані всі латинські патріархи, які змінювали один одного з 1847 року до сьогодні, за винятком патріарха кардинала Філіппо Камассеї, який помер у Римі 18 січня 1921 року і похований там на кладовищі Верано.

• 
  Вид зсередини вздовж головної нави
• 
  Вікно головного вівтаря: Воскресіння
• 
  Вікно лівого півтрансепту: Розп'яття
• 
  Праве вікно півтрансепту: Поклоніння трьох волхвів