Спіральний віадук у Брузіо

46°15′14″ пн. ш. 10°07′40″ сх. д.

Спіральний віадук у Брузіо
Країна	Швейцарія[1]
Адміністративна одиниця	Брузіо[1]
Власник	Ретійська залізниця
Час/дата початку	1 липня 1908
З матеріалу	камінь
Дата офіційного відкриття	1 липня 1908
Проходить над/під	Бернінабан
Несе на собі	Бернінабан
Кількість прольотів	9
Статус спадщини	швейцарське культурне надбання класу В регіонального значенняd[1]
Довжина або відстань	110 м
Обслуговується	Ретійська залізниця
Спіральний віадук у Брузіо у Вікісховищі

Спіральний віадук у Брузіо (італ. Viadotto elicoidale di Brusio, нім. Kreisviadukt Brusio, фр. Viaduc hélicoïdal de Brusio) — дев'ятиарковий одноколійний кам'яний залізничний міст, частина спіральної залізничної петлі, побудовано для зменшення градієнту нахилу до планованого максимального 7 %. Знаходиться біля населеного пункту Брузіо, кантон Граубюнден, Швейцарія. У складі Бернінабану Ретійської залізниці, яка є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.

Через віадук проходить маршрут Берніна-Експресу.

Розташування

Віадук знаходиться на ділянці Бернінабану (Санкт-Моріц, Швейцарія — Тірано, Італія), яка нині є частиною Ретійської залізниці, між станціями Брузіо і Кампашіо, приблизно у 55 км від кінцевої станції у Санкт-Моріц.

Аналогічний віадук є у Німеччині в місті Рендсбург.

Єдиним аналогом серед автомобільних доріг з перетином дороги самої себе на різних рівнях є поворот «Петля краватки» на перевалі на Мальорці^[2].

Історія

Кам'яний віадук було відкрито 1 липня 1908, одночасно із запуском в експлуатацію перегону Тірано — Поск'яво^[3]. Будівництво вела Бернінська залізнична компанія, але у 1943 році вона була придбана Ретійською залізницею.

Технічні дані

Віадук має довжину 115,8 м, висоту 17 м і складається з 9 аркових прогонів по 10,8 м ^[4]. Горизонтальний радіус вигину становить 70 метрів, поздовжній нахил — 7 %.

Ширина колії — 1000 мм, електрифікація — 1000 В постійного струму.