Срібний Сидір Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Срібний.

Сидір Іванович Срібний (28 грудня 1916 — 12 жовтня 1944^[1]) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1943). У роки Німецько-радянської війни командир 4-ї стрілецької роти 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, гвардії старший лейтенант^[2].

Сидір Іванович Срібний
Народження	28 грудня 1916(1916-12-28) село Бірки (Великобагачанський район) Полтавської області, Україна
Смерть	12 жовтня 1944(1944-10-12) (27 років) біля м. Лигатне, Латвія
Поховання	Братський цвинтар (Рига)d
Країна	Російська імперія, УНР, СССР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	стрілецькі війська
Роки служби	1938—1944
Партія	КПРС
Звання	гвардії  Старший лейтенант
Командування	4-ю стрілецькою ротою 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви	Німецько-радянська війна * Чернігівсько-Прип'ятська операція * Битва за Дніпро * Битва за Київ (1943) * Калинковицько-Мозирська операція * Операція «Багратіон» * Ризька операція
Нагороди

Біографія

Народився 28 грудня 1916 року у селі Бірки Полтавської губернії Російської імперії. Українець. Закінчив 5 класів школи і курси рахівників в м. Миргород. Працював у колгоспі.

У РСЧА з 1938. Закінчив полкову школу.

З 7 липня 1941 на Північно-Західному фронті. У березні 1943 призначений командиром 4-ї стрілецької роти 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Відзначився при переправ через річку Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка і Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник М. П. Бударін написав, що в боях на Київському напрямку Срібний проявив себе виключно сміливим, витриманим і мужнім командиром. 24.9.1943 року першим зі своєю ротою форсував Дніпро і першим прийняв удар противника. На плацдармі відбив понад 15 атак, знищивши понад 200 солдат і офіцерів противника. Був контужений, але з поля бою не пішов^[3].

17 жовтня 1943 року старшому лейтенанту Срібному Сидору Івановичу присвоєно звання Героя СССР з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»^[4].

С. І. Срібний бере участь у звільненні України і Білорусі, потім в Ризькій операції. В нагородному листі командир полку гвардії полковник Л. Г. Мірошниченко написав:

«9 жовтня 1944 року замінив вибулого командира батальйону. Першим форсував ріку Маза-Югла. Утримуючи плацдарм, відбив чисельні контратаки. 12 жовтня у вирішальних боях особистим прикладом надихав бійців на бойові подвиги. В цьому бою Срібний загинув смертю хоробрих. За мужність і хоробрість в бою з німецькими загарбниками удостоєний нагородження орденом Вітчизняної війні І ступеня»^[5].

Гвардії старший лейтенант С. І. Срібний похований у м. Рига на основній ділянці Братського кладовища^[6][7].

Нагороди

• Медаль «Золота Зірка» № 1569 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
• Орден Леніна
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня

Пам'ять

На батьківщині С. І. Срібного, в селі Бірки (Великобагачанський район) Полтавський області, йому встановлена меморіальна дошка.