Станкевич Микола Володимирович

Мико́ла Володи́мирович Станке́вич (рос. Николай Владимирович Станкевич; 9 жовтня 1813, село Удерівка Острогозького повіту Воронезької губернії,— 7 липня 1840, Нові-Лігуре, Італія) — російський філософ, письменник, поет родом з української частини Вороніжчини. Брат Олександра Володимировича Станкевича (1821—1912) — письменника, біографа та видавця літературної спадщини Т. М. Грановського.

Станкевич Микола Володимирович
Народився	27 вересня (9 жовтня) 1813  Острогозьк, Воронезька губернія, Російська імперія
Помер	25 червня (7 липня) 1840 (26 років)  Нові-Лігуре, Провінція Алессандрія, П'ємонт, Італія[1]  ·туберкульоз
Країна	Російська імперія
Діяльність	філософ, поет, письменник
Галузь	філософія
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d]
Знання мов	російська
Напрямок	континентальна філософія і Russian philosophyd
Батько	Q123862068?
Брати, сестри	Q104440657? і Станкевич Олександр Володимирович[2]
Автограф
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Станкевич.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Станкевич Микола.

З життєпису

Вчився в Москві й Берліні; засновник російського гегельянства. Під час навчання Станкевича в Московському університеті навколо нього згуртувалися такі різні, але яскраві постаті, як Бєлінський (літературний критик різночинсько-демократичного напрямку), Костянтин Аксаков (майбутній слов'янофіл), Михайло Бакунін (майбутній вождь анархізму) та інші. Був главою знаменитого в історії новітньої російської літератури «гуртка Станкевича».

У 1890 році видано його літературні твори, пізніше — цікаве листування (1914), у якому є місця, присвячені Україні.

Станкевич був першим, хто розшукав і підтримав молодого поета Олексія Кольцова.

Помер на 27-му році життя від туберкульозу, від якого тривалий час безуспішно лікувався.