Станіслав Єзерський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єзерський.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Анквич.

Станіслав Раймунд Єзерський гербу Новина (1698, або ймовірно 8 травня 1697 — 28 чи 29 квітня 1782, Львів) — шляхтич, латинський релігійний діяч, єпископ РКЦ в Бакеу.^[1]

Станіслав Раймунд Єзерський Stanisław Rajmund Jezierski
Бакеуський латинський єпископ
1737 — 1782
Інтронізація:	1737
Конфесія:	римо-католик
Церква:	Римо-католицька
Попередник:	Томаш Залеський
Наступник:	Домінік Пйотр Карвосецький
Альма-матер:	Краківський та Флорентійський університети
Науковий ступінь:	доктор богослов'я
Діяльність:	римо-католицький релігійний діяч
Національність:	поляк
Громадянство:	Австрійська імперія
Народження:	1698, або ймовірно 8 травня 1697
Смерть:	28 або 29 квітня 1782 Львів
Похований:	Костел і монастир домініканців
Династія:	Єзерські
Батько:	Кшиштоф Єзерський
Мати:	Тереса з Цецішевських
Чернецтво:	1714
Єп. хіротонія:	4 травня 1737 (чи 1738)

Життєпис

Народився, за одними даними, ймовірно 8 травня 1697 року,^[2] за старішими — 1698 року. Син луківського мечника, київського підстолія Кшиштофа Єзерського (пол. Krzysztof Jezierski) та його дружини Тереси з Цецішевських. Його братанком був луківський каштелян Яцек Єзерський.

Став монахом-домініканцем, взяв ім'я Раймунд. Філософсько-богословські студії мав у Кракові, Флоренції. Чернечі обіти склав 1714 року, будучи ченцем Люблінського монастиря. 1736 року у Кракові здобув ступінь доктора богослов'я. За сприяння кардинала Яна Александера Ліпського^[3] гербу Грабе^[4] у 1737 році став латинським єпископом у Бакеу, обряд посвячення в сан відбувся 4 травня 1737 (чи 1738) року в Кельцях. Для сейму 1746 року уклав меморандум щодо потреб його дієцезії. У 1751 році отримав згоду короля стосовно перенесення своєї резиденції до Снятина. У 1760 році костел у Снятині став катедрою Баківської дієцезії. В 1761 році Снятинська та Кутська парафії перейшли у підпорядкування Львівського латинського архиєпископа.^[3]

З канонічною візитацією відвідав Фарний костел Бучача 12 серпня 1754 року,^[1] Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Наварія, 1755^[5]) 4 жовтня 1778 року провів обряд коронації ікони Летичівської Богородиці^[6] після визнання її чудотворною Папою Пієм VI.

Консекрував:

• 2 липня 1760 — Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (Городенка)^[7] після завершення його будівництва.
• 1762 — костел в Острові-Любельськім.^[8]

Був проповідником перед Коронним трибуналом. Його портрет 1752 року знаходився в монастирі домініканців у Кракові.

Помер 28 чи 29 квітня^[9] 1782 року у Львові.^[3] Був похований у криптах монастиря домініканців у Львові.^[10]