Станіслав Ворцель

Стані́слав Ґабріель Во́рцель (пол. Stanisław Gabriel Worcell; 26 березня 1799, Степань  — 3 лютого 1857, Лондон) — польський революційний демократ, соціаліст-утопіст.

Станіслав Ворцель
Народився	26 березня 1799(1799-03-26)[1][2]  Степань, Російська імперія
Помер	3 лютого 1857(1857-02-03)[1][2] (57 років)  Лондон, Сполучене Королівство
Країна	Республіка Польща  Російська імперія
Діяльність	політик, журналіст
Галузь	політика[3] і журналістика[3]
Alma mater	Кременецький колегіум
Знання мов	польська[3] і французька[3]
Батько	Stanisław Grzegorz Worcelld
Нагороди

Життєпис

1819 року закінчив Волинський (Кременецький) ліцей.^[4]

Учасник Польського повстання 1830—1831. Після його придушення емігрував до Великобританії.

Ідеолог лівого крила еміграції. У 1835 був одним з організаторів першого польського революційно-демократичного товариства «Люд польський». Разом із Йоахимом Лелевелем брав участь у створенні організації «З'єдноченє» («Об'єднання»), що влилася після Краківського повстання 1846 до складу Польського демократичного товариства; у 1847 був вибраний його керівний орган «Централя».

Дружив з О. І. Герценом, якому надав допомогу у створенні першої вільної російської друкарні, та з Дж. Мадзіні.

Єжи Єнджеєвич присвятив Станіславу Ворцелю роман «Звитяга переможених» (1974)^[5]. У творі, між іншим, ідеться і про Кременець, де навчався головний герой.